Здається, на Гопаку незподівано розпочався тиждень (аби не більше) американських бібліотек... ну, значить не опираюся долі :) та пишу про те, як винахідливі бібліотекарі з публічної бібліотеки Прінстауна (штат Ньо-Йорк) скористалися з... нещодавнього урагану Ірен, який частково знеструмив або залишив без Інтернету тисячі осель й дуже залежних від нерівнодушних до Інтернету та своїх улюблених гаджетів американців.
Комунікаційна служба бібліотеки нещодавно відзняла свіжий відео-сюжет по гарячих слідах - а саме про те, як вони, користуючись взявши до уваги ситуацію і маючи гарний непошкоджений Інтернет-зв'язок, оголосили та провели такий собі День підзарядки та зв'язку в бібліотеці. Що з цього вийшло - дивіться нижче, якщо коротко - повний аншлаг та 4500 відвідувачів у цей день.
Користувачі сиділи де й на чому тільки можна, в тому числі на підлозі й підзаряджали всі свої можливі пристрої (в сюжеті в кожного мінімум по 3 - айфон, айпад та Макбук :)) та спілкувались з навколишнім світом, з яким на декілька днів майже втратили зв'язок. І були надзвичайно вдячні за це своїй бібліотеці, яка працювала в цей день до 23 години!
... або навіть 15 сек. Саме такі коротенькі чудові відеоролики від Американської бібліотечної асоціації - оголошення для публіки (від англ. PSAs - Public Service Announcements) яскраво й переконливо кличуть батьків разом з маленькими дітьми зайти до бібліотеки й скористатися всіма можливостями, яка вона для них надає.
Мені більше сподобався 30 сек-дний варіант. Але для дуже зайнятих американців очевидно вирішили зробити ще один, в два рази коротший :)
Кажуть, що цього року і в українських бібліотечних колах короткі динамічні відео-сюжети стануть дуже популярними. Чекаю з нетерпінням, бо люди у нас дуже креативні! Але детальніше про це трохи згодом :)
... точніше не так, щоб за цілий тіждень, але десь так за другу його половину:
Звичайно, як завжди діти з їх батьками й вчителями, а також численне студентство цього року знов пережили відсвяткували 1 вересня. Чула, що цього року були й сюрпризи - батькам першокласників ніби дали цього дня вихідний (і правильно!!), погода була аж занадто по-літньому теплою і, як наслідок, були випадки, коли бідним дітям очевидно було забагато щастя під палким сонцем і довгими директорсько-викладацькими промовами, так що їм фізично ставало погано... Як сказала з цього приводу у Твіттері Наталья, "может уже пора что-то в этих линейках менять"?
"Пора реформировать нашу систему образования!"- ніби почувши цей могутній блогерський голос з Херсону, сказав сам Микола Янович й довів свої серйозні наміри та обізнаність з такими модними зараз словами, як "блог" та "опініон-мейкер", запросивши до себе на зустріч українських блогерів, що бложать на тему освіти. Ще й розповів потім про це на своїй сторінці у Фейсбуку - ми до цього дожили :)
Що це були за блогери, я досі не дізналася, але є надія, що пізніше щось таки проясниться. Бо бібліотечний твіттер над цим вже працює, і я в них вірю :). А поки що цитую М.Я.:
"День был очень тяжелый. А в конце - это общение, которое, можно сказать, меня вдохновило. Очень интересные, содержательные ребята. Их и других надо привлекать к выработке и реализации правительственных решений. Договорились, что блоггеры пришлют свои предложения, а я по ним дам поручения. И договорились продолжить такие встречи".
Хто зна, може й бібліотечних - навколо-бібліотечних блогерів - "очень интересных, содержательных ребят" колись на такі зустрічі запрошувати будуть? Мрії, мрії... хоча - як часто повторюється в деяких популярних бібліотечних відео-роликах, "мрії повинні збуватися"... так що поживемо-побачимо... А поки що можна тільки уявляти, що сказав би Миколі Яновичу, наприклад, Пан Бібліотекар та що додали би Нетикетка з Могилянською Бібліотекаркою... Ну, і я би, знаєте, теж очевидно не втрималася та про сучасну шкільну програму, навчання й виховання майбутніх чоловіків-теперішніх хлопців й не тільки додала :)
Я ж поки що насолоджувалася останнім на Н років наперед спокійним (без лінійок) 1 вересня та першою книгою твіттер-рецептів, яку нещодавно створили практичні англійці. Бо життя
Сьогодні весь бібліотечний і просто блогерський твіттер просто так и гуде з самого ранку. А все тому, що комусь колись (вірно) здалося, що написання дати 31.08 нагадує слово "blog."
Вам теж так здається? Тоді вітаю з International Blog Day 2011! :)
Розповідати, що для мене особисто означає блог - було би дуже довго, можливо місцями навіть складно або незрозуміло. Тому, як не пафосно це звучить, але просто скажу, що блоги (не тільки особисто мої, але в тому числі й вони) змінили моє життя, додали багато солі-меду-перцю :) до моєї щоденної роботи, професійного й особистого спілкування, і взагалі якось так ... ЖИТЬ СТАЛО ЛУЧШЕ, ЖИТЬ СТАЛО ВЕСЕЛЕЕ :)
Побачимо, як складеться життя й ритм Бібліотечного гопака наступного року - намічаються деякі великі зміни і невідомо, як часто й швидко тепер вдасться тішити публіку новими танцювально-бібліотечними номерами :). Вже думаю - може гопак тимчасово на якійсь там... менует перейменувати? Але ж не хочеться втрачати національний колорит ;)
Словом, на цій оптимістичній ноті вітаю всіх колег-блогерів та своїх улюблених, постійних і не дуже читачів й загадкових, але часом таких цікавих й непередбачених Анонімів з Міжнародним днем блога та останнім календартним днем цього літа! Хай росте, змінюється, розвивається, квітне та пахне наша навколо-бібліотечна й не тільки блогосфера, і нехай блоги завжди додають щось нового, цікавого, несподіваного та приємного до вашого життя.
Кажуть, що ще в цей день зазвичай прийнято також робити огляди нових/цікавих блогів та потім давати посилання на них з тегом BlogDay на: http://blogday.ru/. Ну, прийнято... але ж правила так приємно іноді порушувати :)
Я ніколи не жила, не була і не вчилася в Санкт-Петербурзі (хоча мрію хоча б погуляти декілька днів цим легендарним містом протягом щонайменше 5 останніх років), але сподіваюся, що колись цей щасливий момент таки настане.
А поки що час від часу із задоволенням передивляюся фільми на Петербурзьку тематику, а от сьогодні ще натрапила на таке, цікаве й бібліотечне:
В плані розвитку бібліотечної справи та бібліотек Україна не сильно відрізняється від Росії. Хіба за виключенням того, що у нас основна модернізація та комп'ютерізація здійснюється в основному за іноземні грантові кошти, а в Росії - за національні, до того ж більші :)... Тому погоджуюся з думками автора:
"Комплектация у наших библиотек сейчас слабая, поэтому "интернетные библиотеки" предоставляют значительно больше возможностей" (і аж ніяк не спотворюють місію бібліотек, як часто можна прочитати в роздратованих анонімних коментарях до деяких популярних бібліотечних блогів).
"Там (в зарубежных библиотеках) принципиально всё облегчено. У нас всё принципиально усложнено. Твой путь к книге (через библиографа) - это очень долгий путь."
Справка: Андрей Аствацатуров – кумир студентов филфака СПбГУ и Смольного института свободных наук и искусств, харизматичный литературовед и блистательный лектор набоковского склада.
