#SwitzerlandWithUkraine #GZHirzenbach #біженцям #CommunityCenter #Zurich #Швейцарія

Знаю-знаю... слишком много букв и, особенно, длинныхслов). Немецкий - он такой... это я ещё вас пожалела и основное название этого офигительного community-coworking-innovations center в Цюрихе одним немецким словом длиной в 25 букв не написала). 

Но дело, конечно же, совсем не в словах. Побывала в этом центре на одном интереснейшем meetup мероприятии, организованном IT сообществом Цюриха для ИТ специалистов и, по совместительству, беженцев из Украины.

Это была, без преувеличения, просто бомба. Притом явно замедленного действия, потому что вспоминается и 4 дня спустя. Начнём собственно с самого центра. Видео выше в помощь. 

Центр и его содержание полностью оплачивается из местного бюджета, т.е. для посетителей он является полностью бесплатным.

👏 Не буду вдаваться во все подробности и детали этого мероприятия. Достаточно будет сказать, что всё было организовано

на высоком уровне в стиле кемпов и неформальных узконаправленных встреч от Microsoft. И я более, чем уверена, что все присутствующие на встрече, среди которых, кстати, было немало женщин и, что особенно порадовало, женщин с детьми, с лёгкостью найдут себе работу в Швейцарии. 

☝️Но основной посыл не тот. Основной посыл такой: люди, не страдайте фигнёй). Зачем дорого ... да если даже и не очень дорого... просто зачем вообще платить за языковые-спортивные-художественные-кулинарные-пилатес-музыкальные-хоровые-танцевальные-развивающие и т.д. курсы, мастер-классы и секции для взрослых и детей, если это всё имеется в каждом кантониальном комьюнити-центре, прекрасного качества и совершенно бесплатно? Меня особенно зацепил пилатес для 60+, культурные кафе и беби-массаж). Иногда, для некоторых особо затратных мастер-классов (подозреваю, что туда может входить креативная инновационная кулинария или, возможно, занятия спортом типа айкидо) организатор может назначать небольшую плату-взнос за участие, но, опять же, эта плата будет чисто символической. Просто идите туда, куда вам надо, выбирайте занятия по душе и пользуйтесь 😇. 

☝️Далее: если вам надо организовать презентацию своего проекта-книги-meetup-speed dating и так далее, обратитесь туда же заранее, и вам помогут это организовать.

И не бойтесь идти туда с детьми, даже са мыми маленькими. Им там мало того, что будет нескучно и вкусно. Вы их оттуда ещё и с трудом вытащите 😃

Як просувати власний культурний продукт

Готуюся до своєї стендової доповіді в КПІ 7 грудня. Приходьте, це лише 15 хвилин. Буде Не нудно, і все буде #станцюйСвоюДисертацію))

Як просувати власний культурний продукт, чудове відео з конкретними вказівками та порадами

В добрый путь и попутного ветра!

Выпускники, замечательного праздника вам! pic.twitter.com/0wD1o6epbO

— Вестник Петербурга (@NovostiSPb) 25 июня 2016 г.

В парке Горького стартует сезон бесплатных классических концертов «Рояль в цветах» https://t.co/3C1by1Vfhl pic.twitter.com/88lChSmjLP

— Afisha (@afisha) 25 июня 2016 г.

25 июня - День единства славян! Нас около 270 миллионов в Европе #славяне pic.twitter.com/TC8irLZUSD

— Элен Ермакова (@ermakovaTT) 25 июня 2016 г.

Have a #badInfluence, #create the #future and have a sense of #humour - 10 правил для достижения #успех-а от наибольшего в мире #филантроп-а

Наконец-то отгремели все линейки-школьные выпускные концерты-праздничные речи по поводу завершения очередного учебного года. Я тоже насмотрелась и наслушалась немало и даже в разных городах Украины, и мне это даже оч понравилось.

Потому что наши дети - всегда настоящие и искренние, и не только во всемирный день защиты детей, но, в отличие от нас, умных взрослых дядей-тётей, всегда.

Захотелось вставить и свои 5 коп., т.е. кой-чего ... искреннего такого и важного... сказать и им. Оратор с меня не очень, хотя друзья говорят, что в последнее время я росту :), поэтому дам слово своему старому другу - Биллу :)

Блогерские встречи: Краснодар-Киев. Миссия ВЫПОЛНИМА

А угадайте-ка, кто сегодня был в гостях у "Библиотечного гопака", ну и заодно в гостях у Отдела лёгкой промышленности структурного развития программы "Библиомост"...

Всё равно не угадаете :), поэтому раскрываю все карты сразу - сама BiblioVolna, та, что женского рода, единственного числа, творительного падежа. Вернее - подъема! Еще вернее - то падежа, то подъема...   (она же - Наталья Волкова), лауреат Всероссийского конкурса библиотечных блогов, номинация "Самый неформатный блог".

Честно говоря, приглашая Наталью в гости, я не особо надеялась, что
она действительно сможет найти время, буквально оторвать себя от дорогих и обычно таких далёких родственников и друзей и действительно прийти к нам в гости. А она вот взяла и пришла! Да не просто так, а с прекрасной светлой улыбкой, букетом ярких неувядающих летних цветов и библиотечной мудростью и лучиками тёплого Кубанского солнца в глазах. Ну и ещё кое с чем, что мы уже почти доели :)

Конечно же, времени для общения в разгар рабочего дня было совсем немного, и конечно же время пролетело оч быстро, но тем не менее вся наша команда получила истинное удовольствие от общения с таким волнительным и волнующим библиотекарем, имеющим очень интересный и разносторонний опыт библиотечной работы как в маленьких ведомственных военных, так и в больших научных краевых библиотеках.

Наталья была намного подготовленнее к нашей встрече-развиртуализации в техническом плане :). поэтому все фотографии и больше впечатлений от встречи в скором времени появятся на её блоге. И я их оттуда чуть позже позаимствую :)

На этой оптимистической ноте вечно "затуркана" :) Pani Ne Bibliotekar просит прощения за не совсем уместную в данном случае, но вынужденную краткость и надеется на новые интересные встречи-развиртуализации и (э-эх, мечтать так мечтать!) гостевые посты в этом сезоне.          

Американські студенти-бібліотекарі вивчають бібліотечну Україну

Вчора довго не могла зрозуміти, що саме відбувається і чому якось... не так почувається. Ввечері таки все з'ясувалося - місячне затемнення, раз на... купу років, за 2 тижні до - і після чекайте несподіваних сюрпризів від природи.

Але жодні природні аномалії не завадили нам з колегами відвідати зустріч з американськими студентами-бібліотекарями, що приїхали відвідати бібліотечну й не тільки Україну в рамках програми обміну досвідом та вивчення міжнародного бібліотечного середовища. Приймали закордонних гостів в Американській бібліотеці, що діє при бібліотеці НаУКМА - в рамках зустрічі English Speaking Librarians Club і, як я дізналася від директора наукової бібліотеки Тетяни Ярошенко (яка добре відома всім блогерам як "Могилянська бібліотекарка"), сьогодні ця група відвідує бібліотечний Львів.

Гарний вибір, бажаю їм гарно провести час у Леополісі та плідно поспілкуватись з колегами з наукових та університетських бібліотек. Тим більше, що їм буде з чим порівняти - студенти - майбутні магістри бібліотечних наук вже, виявляється, відвідали бібліотечну Хорватію, Боснію, Мексику, Сербію та планють відвідати Болгарію. Хотілося би, щоб і наші магістри та інші бібліотечні спеціалісти теж мали такі можливості для вивчення міжнародного професійного середовища. Але поки цей процес... триває :), українські бібліотекарі не розгубилися та скористалися можливістю задати свої запитання та задовольнити цікавість американських колег.

Наприклад, одне з запитань було про таку дивну як на бібліотечний погляд американську програму Food for Fines, коли читачі розраховуються за книжкові борги та ін. бібліотечні штрафи продуктами харчування, які потім передаються до притулків та благодійних організацій. Українським бібліотекарям було трохи незрозуміло, чому саме бібліотеки впроваджують таку ініціативу в Америці і які цілі ставлять перед собою бібліотекарі. Відповідь була проста - бібліотекарі таким чином виховують користувачів-студентів та привчають їх до думки, що іноді варто і навіть корисно не лише думати про власні потреби, але й ділитися (в даному випадку їжею) з тими, хто цього найбільше зараз потребує.

Іншою з американських бібліотечних практик, що здивувала українців, було

Американская библиотека - из разговора со знакомым эмигрантом

С этим человеком (точнее, это дама) я не виделась уже лет так 8-9. Все это время она успешно проживала и сейчас продолжает проживать в США, штат Калифорния. Работает частично в социальной сфере (переводчик), частично - в танцевальной :) - такое возможно только в стране равных возможностей... чтобы эмигрант в возрасте старше 45 лет без особого труда освоил 2 абсолютно новые для себя специальности и даже где-то нашел себя в чем-то новом.

Но сейчас не об этом. У нас было около часа свободного времени, и я спросила ее как бы невзначай:

- А вы случайно не знаете, где здесь ближайшая публичная библиотека? Не удивляйтесь - мне это интересно, т.к. моя теперешняя работа напрямую связана с библиотеками.
- Конечно же знаю. Ближайшая - совсем недалеко, она же - моя самая любимая. НАША библиотека - самая новая и современная во всем городе, выглядит очень интересно. Хочешь, мы сейчас быстренько туда подъедем и ты сама на нее посмотришь?

-Конечно хочу! А вы часто/давно ею пользуетесь?
-Постоянно! Где же еще книги брать и учиться, как не там? Кроме того, там есть и русскоязычный библиотекарь (хотя я и выяснила это совсем недавно, до этого мы с ним общались по-английски :)), и здоровенный отдел литературы на русском. Собственно, там все, даже вывески, дублируется на 4-х языках (они же - самые распространенные языки в Калифорнии) - английском, испанском, китайском и русском.

И мы помчались смотреть эту чудную библиотеку, хотя и оказалось, что до ее закрытия оставалось лишь 15 минут :). Но, как говорится, лучше поздно, чем никогда... Но об этом, как и о фотографиях "с места преступления" - уже в следующем посте... Не переключайтесь, дальше будет.

А вони таки в сіточку

Як не закидували мене помідорами після моєї пропозиції Пану Бібліотекарю щодо запозичення жіночих рукавиць в сіточку для роботи зі старими книгами, я не здалася. Тому що ми, Не Бібліотекарі, дуже вперті та (іноді аж занадто, відверто кажучи :)) цілеспрямовані. А фортуна таких любить.

Так і сталося цього разу. Тільки я вже майже визнала, що була неправа у своєму припущенні щодо бібліотечних рукавиць, як мене занесло на південь України, де я мала нагоду не тільки роздивитися та (зовсім трохи) помацати старовинні та рідкісні рукописні й друковані книги 18 ст., але й приміряти оту саму рукавицю. Звичайно ж, вона виявилася жіночою в дрібнесеньку сіточку і чудово справлялася з функцією захисту книг від людини (а не навпаки).

Хоча цілком можу припустити, що іноді, особливо в підвальному книгосховищі, де зберігається багато ще старішої та не дуже цінної "макулатури" (зауважте - це не мій вислів, а бібліотекарів), в пригоді більше стали би рукавиці для дачі. Може, іноді ще й разом із респіратором...    

Кава по-львівськи та терапія бібліотекою

Вчора ходила на пиво та каву по-львівськи з самим! Паном бібліотекарем (тобто, Пан пив пиво з бастурмою, а я - "каву з вогником" з сирником). Правда, в кінці я теж почала заїдати каву бастурмою - так виявилося набагато цікавіше. :)

Зустрічалися ми, звісно, у моїй улюбленій Бібліотеці - саме так називається зала 4-го поверху знаменитого Дома Легенд, на даху якого сидить загадковий домовик та стоїть авто з крилами і мідний тазік для монеток.

Після цього ми ще зайшли до моєї справжньої улюбленої (ще з дитинства) бібліотеки, де я колись брала модні пластівки з італійською естрадою та Пугачовою і де ми всім класом святкували 8 березня і зробили свою першу (6-й клас) дискотеку -
прямо у читальному залі :). Звичайно, це була Львівська обласна бібліотека для дітей, де в цей день відкривався наразі єдиний в Україні бібліотерапевтичний центр "Ковчег" за грантом "Навчально-іноваційна бібліотека" програми Бібліоміст.

В цілому зустріч з Паном пройшла у теплій та невимушеній обстановці та якось плавно і непомітно розтягнулася на півдня. Ну, блогер з блогером завжди знайде про що поговорити... от ми спочатку поговорили про наших дітей (мій виявився трохи старшим), потім - про наші блоги (мій виявився значно молодшим), ну а потім...

вже й не пам ятаю про що саме, але пригадую, що декілька разів ледь не вдавилася кавою. Бо розмовляти з Паном ще веселіше, ніж читати його блог.

Пан був за пивом дуже галантний та елегантний і навіть не помітив гарних дівчат, що сиділи поруч. І показав себе справжнім філософом - не тільки за своєю першою освітою, але й за тим, як він відноситсья до життя взагалі та до бібліотек зокрема. Як на мене, відношення легке та сатирично-гумористичне. Я довго питала (не плутати з рос. пытать - катувати :)) Пана, чому його блог такий популярний, але він мені так нічого й не сказав...

Очевидно, Пан ще й дуже спостережливий - помітивши, що я була одягнена трохи не по погоді, він напевно вирішив якось мене підбадьорити і так смачно став своїм міцним кросовком в глибоку калюжу, що мій мештик одразу також набрав води. Вийшло несподівано весело, та й мештик якось підозріло швидко висох - напевно, знов продєлкі Пана.

Нажаль, папарацці поряд не було (Галюсю, привіт! :)), тому цього разу без світлин.

Може я щось упустила чи трохи загнула - Пане бібліотекарю, тоді виправте ситуацію мужнім розчерком своєї клави.     

Недавній майстер-клас від Пана Бібліотекаря у Львові

Минулої п ятниці мені пощастило побувати на майстер-класі, який (вперше! і, будемо сподіватися, не в останнє :)) проводив Пан Бібліотекар у своєму рідному місті.



Жестикуляція була дуже жвава,
але Галині К. вдалося зазняти найспокійніший момент

Ну шо вам сказати... це була просто бомба! Хто ще не бачив презентації - бігом на блог і читати, читати й коментувати! Особливо оте місце про баян...

















А після презентації Пана Бібліотекаря обступили жіночки й почали фотографуватися. Я би на його місці встановила якійсь тариф, або хоча би попередній запис через блог, але він виявив щиру львівську гостинність і не зловживав перевагами свого становища, мужньо й по-філософські переносячи авації та крики "на біс!"

На жаль, Пан Бібліотекар так і не впізнав мене по очах, хоч я так старанно заглядала в його мудрі бібліотечні очі... ну, у чоловіків завжди важко з інтуіцією...  

Я обіцяла, що викладу фото - обіцянку виконано!



Поклонниці одразу побігли поспілкуватися з Паном в реалі