понедельник, 1 ноября 2010 г.

Почему библиотекари сердиты? Таємниці бібліотеко-психології

Перепутать Толстого и Пушкина – смертный грех или
"Библиотекари либо сердятся, либо ограждаются непоколебимым спокойствием".
Дякую Рок-н-ролу за цікавий лінк... мені найбільше сподобалась ця стаття; я навіть зрозуміла, що на місці бібліотекарів була би напевно "отрешена от мира и меланхолично спокойна" :).

А на прохання "Дайте мені щось почитати" напевно давала би Большую советскую энциклопедию.

Джерело - Звідси

воскресенье, 31 октября 2010 г.

Гарбузовий суп для тих, кому не подобається хелоуін

Пишу цей пост у темній кімнаті в сутінках на скрипучому кріслі... воно й не дивно - ввечері хелоуін - свято, нині дуже модне серед молоді та прогресивного офісного планктона. В цей вечір на підвіконнях виростають гарбузи зі свічками замість очей, а діточки та дорослі змагаються, хто виглядає страшніше у червоно-чорному вбранні аля Фреді Крюгер, вампір або відьма.

Я, очевидно, не дуже прогресивна, тому що цього свята не люблю - так само, як розтиражоване та комерціалізоване свято Валентина. На відміну від інших американських свят (Дня подяки, Columbus Day або Дня незалежності, наприклад).

Що я маю проти Хелоуіна? Довго пояснювати... можливо, мені занадто часто зустрічаються чортики та відьми у реальному житті (достатньо вийти на вулицю), щоб я ще шукала з ними контактів на вечірках + не люблю, коли такі корисні й багаті на каротин гарбузи використовують не за призначенням.

Тому я сьогодні вирішила розрізати чудового маленького темно-помаранчового гарбузика та зробити з нього суп. Вийшло дуже навіть смачно - по крайній мірі чоловік з їв та не жалівся.

Пан Бібліотекар радив дати рецепт, але я щось не наважуюся - раптом комусь не сподобається, бо суп був без традиційної картоплі та з часником замість цибулі :)

А тим, хто таки відмічає це свято, бажаю гарної чорно-червоної забави та швидкого одужання після неї :). Sweet November's coming!

пятница, 29 октября 2010 г.

Семінар лідерів - НЕофіціоз

Практично весь семінар у Кам'янці можна описати саме, як неофіціоз. Але були деякі моменти, які варто згадати окремо.

Зокрема, відкрила для себе таку закономірність: хто як грає в боулінг, той так і працює (варіація, яку озвучила учасниця з м. Каланчак "грати в боулінг - це майже так само, як писати проект").

Дивіться самі: першою кидала м'яч представник УБА Оксана Бояринова - тендітна молода дівчина романтичного вигляду з довгим волоссям. Вона повільно й плавно підбігала до доріжки, ніжно робила розмах і раптом... м'яч з незподівано шаленою швидкістю летів більш-менш в ціль.

Далі кидав Мінкульт... це треба було бачити, вірніше чути - доріжка гриміла так, що не звернути увагу на відповідного відомчого представника було просто неможливо.

Американка Меган ніби нічого особливого не робила, але в неї якось все "добре йшло". 

Вже згадана вище представник бібліотеки м. Каланчак Херсонської області (вона ж - народний депутат) грала в боулінг перший раз у житті, до того ж почала грати з деяким запізненням, але це зовсім не завадило їй обіграти всіх у своїй команді.

Ну, і може це звучить не зовсім скромно, але (є свідки!) у групі Бібліоміст + Тетяна з Миколаївської Гмирьовки виграла я :).

Нарешті, була невелика група бібліотекарок, які так і не наважились попробувати кинути м'ячик і тільки стояли, спостерігали й фотографували інших. Підозрюю, що вони також довго не могли наважитись податися на програму лідерів, але в останній момент таки передумали і зробили це.

Отже, бажаю всім, у кого не вистарчило сміливості наважитися подати анкету на участь в цій програмі цього року, не стояти більше в стороні та спостерігати, а обов'язково взяти участь наступного року. 
А якщо не захочете, то, як каже спеціаліст з розвитку веб-ресурсів Бібліомосту Анна Тараненко, "Бібліоміст прийде до вас сам" :)    

Сільська бібліотека: мы раз вошли в её положение, два вошли в её положение, а потом оставили её в её положении:)

Бібліоміст підходить до справи нетрадиційно
Саме під таким "девізом" М. Жванецького пройшов другий день семінару. Мала честь прослухати виступи та презентації Надії Богзи з Миколаєва та Валентини Ярощук з Рівного. Після обіду повинна бути моя презентація... м-даа... після таких спікерів й авторитетів! Але Бібліоміст ніколи не лякався важких завдань... прорвемся!

В крайньому випадку покажу, як Валентина Петрівна танцювала вальс, а її співробітники - ріо-ріту в своїй бібліотеці 30 вересня ;)

З презентації Надії Богзи з миколаївської "Гмирьовки" найбільше запам яталася фраза, яка найкраще відображає її враження від побаченого в бібліотеках Ілінойса, США: "сделайте мне скорей укол, чтобы я это скорее забыла".


Районна бібліотека гуляє по Коблево та знімає відео
 А зараз ще пару слів - виявляється,  такі собі цифрові "шевченкові хати" вже є у селах Миколаївщини. Там же (тобто, в селах) процвітають й бібліо-кафе на європейський манер. На відміну від сільських шевченкових хат київщини з древніми меблями та потужним сільським хором з пенсіонерок. А в горах Карпат часто можна побачити мобільні бібліотеки на новеньких жигулях та супутникові і-нет центри, які об єднують бібліотеки та ближні хутори. Цікаво? Сама в шоці :)

Типова сільська "книгозбірня" Миколаївської області
Та й взагалі - останні тренди розвитку сільських бібліотек - вони часто міняються приміщеннями з сільрадами (тобто, перебираються з маленьких неопалених хатинок до просторних теплих приміщень з євроремонтом). Звісно, така ситуація не є дуже типовою, але достатня кількість прецедентів вже є, адже спасение утопающих - дело рук самих утопающих.
Хто на жигулях, а хто на автобусі -
бібліотеки мандрують селами
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...