Неожиданно на родительском собрании

Долго не писала, тк переживаю сейчас оч трудные времена - сильно захандрил и даже на прошлой неделе почти навернулся мой старый любимый лептоп. Сейчас немного ожил, но непонятно надолго ли. А я-то, наивная, думала, что, судя по их цене, Маки вечные. А у них срок жизни меньше, чем у порядочного домашнего кота :)

За те 5 мин, что он (пока ещё) живёт, успела узнать, что библиотеки начали успешно сотрудничать с парикмахерскими (подробнее в блоге у пани Ольги), а в Тернополе создали мурал и стену счастья Кузьмы Скрябина.

Также хочу поделиться необычайной и неожиданной радостью, которая охватила меня, когда я недавно попала на родительское собрание школи розвитку здібної дитини при Святошинському центрі позашкільної освіти в Києві. Всё-таки было необычайно приятно, что кульминацией выступления директора стала теза о том, что библиотеку и книгу ничего не заменит, и что "бібліотеки нікуди не зникли - вони працюють, і працюють по-новому". 

Дальше мамы с открытыми ртами и блестящими глазами прослушали список культурных и познавательных мероприятий, запланированных в музыкальном и других отделах библиотеки для детей на улице Баумана и согласно кивали головами на аргумент о том, что неча тратить деньги во время кризиса, когда можно бесплатно ходить с детьми на представления кукольного театра в библиотеку и там же абсолютно бесплатно-без-воз-мезд-но изучать английский. Да-да - тот самый момент, когда понимаешь, что не зря потратила 5 лет своей активной жизни, а также деньги Билла Гейтса :)

Правда, потом настроение было немного подпорчено, тк директор упомянула и о том, что её студенты-четверокурсники из столичного педагогического ВУЗа сейчас совсем не читают, и что их с таким "богатым" словарным запасом и скудной речью страшно выпускать работать с детьми. Что ж - наши реалии и большая проблема массово и упорно НЕчитающей молодёжи, увы... Но те-то 30-35-летние мамы всё-таки поняли важность книги и библиотеки для нормального развития и будущего их детей, а значит есть надежда, что ещё не всё у нас потеряно, ведь так? :)
     

Американская библиотечная ассоциация попросила распространить #librariesTransform #education

... и сообщить, что libraries transform. Не смогла отказать :). Там целая кампания, но мне особенно понравилось про образование.  Потому что моя Мечта - отправлять детей делать уроки в модный современный клуб по подготовке домашнего задания в библиотеке. И встречать их потом довольных, умных, одухотворённых и окрылённых, наигравшихся с 3D принтером, эрудированных и, главное, счастливых и с выполненными уроками ближе к окончанию рабочего дня :)

Впервые за много-много лет... #Львов-ские зарисовки-1 #сучаснаБібліотека

Нечасто такое случается, но в этом году таки да - провела во Львове и львовской области целых полтора месяца без перерывов на работу и другие занимательные занятия :)

Встретилась если не со всеми, то почти со всеми старыми друзьями-соседями-одноклассниками-однокурсниками, которых можно было выловить в городе или его окрестностях... столкнулась даже с теми, с кем вообще встречаться не планировала (в центре города или на фейсбуке, например :)). Залазила во все подвалы, а также крыши, кабаки, кафе, популярные рестораны с мастер-классами, формальные и неформальные, интеллектуальные и не очень клубы, школы, музыкальные школы, детские центры (ну, это пришлось :)), площадки, парки культуры, столовые и, конечно же! библиотеки. Искала "то же самое, но с медными пуговицами" и смотрела на Львов - город контрастов с высоты джазового двухэтажного автобуса (даже в окна заглядывала - ну, в центре ж здания невысокие:) джаз-феста, попала во все социальные сети, дала спонтанное интервью Львівському радіо, в несвойственной себе манере зашла даже в театр пива и почти зашла в свой alma mater, но он был закрыт :(

О чём хочется сказать? Как обычно - о многом, но всего не уместишь в один пост, поэтому буду растягивать как минимум на ближайший квартал, иначе люди сильно плакать будут :))

А пока вот как-то так... лейтмотивом этого лета







А это уже такое... дачно-блудное - будто с моей дочки и наших около-дачных окрестностей писали :)



Далі буде, и очень много - не плачьте сильно там :)

Эти #дети читали много научной фантастики и сказок

А ещё любили рисовать.

Что из этого получилось - смотрите ниже + это хорошая подсказка для всех обделённых и недофинансированных школ и библиотек, которые до сих пор сидят без современных компьютерных классов. Их руководству можно пожелать надеяться не только на свои собственнные силы, но и на силы своих талантливых, умных и начитанных фантазёров :)

Движение и чтение - всё, что так нужно детям

Все родители дошкольников и младших школьников хорошо знают, как трудно заставить ребёнка спокойно/неподвижно посидеть, в том числе чтобы почитать. Неплохой выход - чередовать чтение с движением/гимнастикой - на этом и основана оригинальная дизайнерская концепция новой детской библиотеки в Монтеррее, Мексике.  

Местный культурный центр обратился к известной дизайнерской студии Anagrama и поставил задачу создать пространство, помогающее привить детям любовь к чтению и обучению вообще. При этом детская библиотека и примыкающий к ней культурный центр должны были быть размещены внутри здания, похожего на большой промышленный склад (незыблемый атрибут индустриально-промышленной культуры данной местности). 

В результате получились такие многоцелевые ассиметричные платформы для чтения, имитирующие также и горный рельеф Монтеррея. Книжные полки здесь используются не только для хранения книг, но и как динамичное пространство для игр (на "горки" можно взбираться, заползать, кататься), подпитывающее воображение и дающее дополнительную энергию для обучения. 

Такой детский комплекс уже получил

повсеместное одобрение родителей, которые мечтают приобщить свои детей к чтению книг вместо компьютерных игр.

Дизайнеры данного проекта уверены, что за подобными библиотеками будущее наших детей. В стенах подобных культурных центров и библиотек дети могут развиваться одновременно как умственно, так и физически.       

Міні-бібліотеки (Little Free Libraries) - відтепер в Іркутську

До того ж, дякуючи співпраці Іркутської обласної дитячої бібліотеки з компанією «Ростелеком», вони вигідно вирізняються з числа своїх американських побратимів практичністю, hi-tech :) дизайном та додатковим безкоштовним телефонічним сервісом.  

 

«Свободная библиотека» является совместным проектом Иркутской областной детской библиотеки и компании «Ростелеком».

 

Библиотека размещается в переоборудованной телефонной будке. Ростелекомовцы взяли телефонную будку, которая не используется, обновили ее внешний вид, разместили внутри книжные полки и стационарный телефон, по которому можно бесплатно звонить на городские номера. Получилось два в одном – изба-читальня и переговорный пункт. Только в миниатюре.

 

Идею почерпнули за рубежом. В Европе и США популярно движение «Малые свободные библиотеки». Суть в том, что отбирается немного книг, которые пытаются сохранить общими усилиями. В такой "Книжной будке" можно взять книгу, вернуть прочитанную или обменять. Фаткически телефонная будка станвится площадкой для модного ныне буккроссинга, принцип которого: берешь книгу - взамен оставляешь свою.

 

Трохи більше по темі - тут

Як підкреслює джерело, це вже третя оригінальна (бібліотека коміксів у Санкт-Петербурзі, бібліотека для безхатченків у Москві) бібліотека, створена в Росії  останнім часом. 

Може я чогось не розумію

Здається таки не розумію. Бо як можна зрозуміти... з позицій звичайного здорового глузду, що бібліотека для дітей в непоганому столичному районі взагалі не працює по суботах та неділях?

Крім цього, за таких чудових умов вона навіть не працює довше ніж до 17.30 в будні дні, тобто (теоретично) якби я дуже захотіла повести туди дитину в будній день після роботи, шансів встигти це зробити у мене все одно б не було.

Розумію, що це напевно не залежить лише від бібліотекарів. Розумію, що це напевно давній, ще радянський традиційний розклад. Розумію, що вихідні дні потрібні всім. АЛЕ: про яку взагалі "співпрацю з громадою", "оцінки потреб користувачів", "сучасну бібліотеку" та аля-американське "ми працюємо для Вас" ми взагалі говоримо, якщо деякі дитячі публічні бібліотеки не можуть задовольнити найелементарнішу потребу своїх потенційних користувачів - просто фізично туди потрапити?   

 Бібліотека для дітей «Промінець» 

м. Київ, вул.. Краснова, 10

Часи роботи:

з 9.30 до 17.30.

Вихідні дні: субота, неділя

Бібліомістечко: інновації для наймолодших

Почала трохи проглядати грантові звіти про роботу навчально-інноваційних бібліотек за останній квартал. Цікавих матеріалів стільки, що не знаю як їх всіх по блогах розкидати :)

Напевно почнемо з наймолодшої вікової категорії - невеличкий репортаж про роботу Бібліомістечка у Тернополі. Виявляється, сучасні тернопольські няні щочетверга водять 2-річних дітей на розвиваючі заняття до бібліотеки. Мене також підкорили дитячі малювання на сенсорному моніторі та інтерактивній дошці, казковий двір, будівельний майданчик та квартал розумників.

Картинка-завлекалка

Вообще шутливая реклама (как и антиреклама) воспринимается всегда на "Ура!" Недавно появилась вот такая. Мне нравится - был бы Тамбов немного по-ближе, обязательно бы сходила посмотреть на эту библиотеку - заинтриговали :)

Как Рональд MсДональд в библиотеке работал

"Сегодня в библиотеку пришел ... клоун по имени Рональд МсДональд. Мы его пригласили, чтобы он развлек детей деревни Волкертауна, точнее увлек их чтением..."

Что-то я в последнее время всё про село да глубинку, а кто вот, например у нас (кроме самих библиотекарей), менее обделённых городских детей в библиотеки и к летнему чтению привлекать будет? Как недавно рассказал один из наших библиотечных иммигрантов в Стране равных возможностей, американские библиотекари весьма успешно привлекают для этой серьёзной цели несерьёзных клоунов и совсем даже не брезгуют поддержкой своего Большого Мака.

Думаю, результатами будут довольны все - и библиотека, и MсDonalds, и, самое главное, дети, которые хорошо запомнят такое классное действо и ещё не раз с удовольствием заглянут туда, где впервые его увидели.

Дитяче читання та Інтернет: від слоника Дзвоника до слонопотама

Вже п'ятий рік поспіль місто Лева збирає дітей, їх батьків, видавців, авторів, бібліотекарів, митців, вчителів, викладачів, дослідників та всіх небайдужих до книги людей на Міжнародний фестиваль дитячого читання.

З першого погляду на назву цієї 3-денної імпрези я не одразу зрозуміла, що це таке. Тому вирішила виділити трохи часу для другого погляду і... знайшла програму Фестивалю на 37 сторінках, яка просто мене шокувала :). Щоб довго не описувати, чого і чому, просто даю лінк.  І коротеньке відео :).




Ну, і мабуть ви вже здогадалися, що цього року й мені з декількома колегами з програми "Бібліоміст" пощастило відвідати цю непересічну подію, а зокрема таку її частину, як ІV Міжнародну науково-практичну конференцію "Дитяче читання та Інтернет" (дякуємо нашим друзям із Львівської обласної бібліотеки для дітей та Форуму видавців за запрошення та пропозицію співпраці :)).

Щойно завершився перший день конференції, а вражень вже на цілий добрий довгий допис :). Проте, зважаючи на пізню годину, роблю традиційний короткий огляд.

Було надзвичайно цікаво дізнатися від Емілії Огар з Української академії друкарства, що у травні 2011 р. у Лондоні відбудеться Перший всесвітній конгрес електронного читання, який виглядатиме як такий собі самміт видавців традиційних та електронних книг. От би на ньому побувати, хоч віртуально :)

Також вже внесла собі у щоденник знайти та приєднатися до сторінки на Фейсбуці під назвою "Українська дитяча література" та якщо не зареєструватися, то по крайній мірі стати періодичним читачем веб-портала "Читальня Слоника Дзвоника", який під своїм справжнім іменем Володимир Читай справив на мене дуже позитивне враження.

До речі, слоник Дзвоник зараз в активному пошуку інформаціних партнерств, у тому числі з дитячими та юнацькими бібліотеками,

Бібліотека - кадры решают всё

Коли я відвідую якусь класну (а ми тільки з такими працюємо :)) бібліотеку і якась добра душа проводить мене крізь різні відділи, то, як правило, від певних відділів я очікую багато, а від певних - не дуже.

Мабуть, бібліотекарі абонементу зараз будуть кидатися помідорами, але саме від цього відділу багато я ніколи не очікувала, т.я. всі ми добре знаємо ситуацію з книжковими фондами і новими надходженнями, та й переваги комп'ютеризовано-інтернетизованих центрів над старим, а для молоді навіть архаїчним відділом абонементу.

Вчора, після відвідання однієї обласної бібліотеки для дітей, моя думка дещо змінилася.

По-перше, я дізналася про такі креативні проекти сучасних українських видавництв, як серії "Життя відомих дітей", "Читання під партою", "Читання для реготання" та "Українська майстерня фантастики". Тобто, є чим зацікавити дітей, яких навряд чи заманиш до абонементу лише класикою. 

По-друге, таки "кадры решают всё". Тобто, якщо бібліотекар захоче організувати роботу, правила і простір так, щоб це приваблювало юних і не тільки читачів - він це зробить. Незалежно від більшого чи меншого фінансування, астрологічних прогнозів і настрою керівництва.

Куди я відправила би свою дитину без вагань

Шкода тільки, що цей чудо-заклад у Львові, де я зараз буваю не так часто, як би хотілося.

Хтось може підказати безкоштовний дитячий бібліотечний заклад ТАКОГО РІВНЯ в Києві? Бо я щось досі так і не знайшла...

Кава по-львівськи та терапія бібліотекою

Вчора ходила на пиво та каву по-львівськи з самим! Паном бібліотекарем (тобто, Пан пив пиво з бастурмою, а я - "каву з вогником" з сирником). Правда, в кінці я теж почала заїдати каву бастурмою - так виявилося набагато цікавіше. :)

Зустрічалися ми, звісно, у моїй улюбленій Бібліотеці - саме так називається зала 4-го поверху знаменитого Дома Легенд, на даху якого сидить загадковий домовик та стоїть авто з крилами і мідний тазік для монеток.

Після цього ми ще зайшли до моєї справжньої улюбленої (ще з дитинства) бібліотеки, де я колись брала модні пластівки з італійською естрадою та Пугачовою і де ми всім класом святкували 8 березня і зробили свою першу (6-й клас) дискотеку -
прямо у читальному залі :). Звичайно, це була Львівська обласна бібліотека для дітей, де в цей день відкривався наразі єдиний в Україні бібліотерапевтичний центр "Ковчег" за грантом "Навчально-іноваційна бібліотека" програми Бібліоміст.

В цілому зустріч з Паном пройшла у теплій та невимушеній обстановці та якось плавно і непомітно розтягнулася на півдня. Ну, блогер з блогером завжди знайде про що поговорити... от ми спочатку поговорили про наших дітей (мій виявився трохи старшим), потім - про наші блоги (мій виявився значно молодшим), ну а потім...

вже й не пам ятаю про що саме, але пригадую, що декілька разів ледь не вдавилася кавою. Бо розмовляти з Паном ще веселіше, ніж читати його блог.

Пан був за пивом дуже галантний та елегантний і навіть не помітив гарних дівчат, що сиділи поруч. І показав себе справжнім філософом - не тільки за своєю першою освітою, але й за тим, як він відноситсья до життя взагалі та до бібліотек зокрема. Як на мене, відношення легке та сатирично-гумористичне. Я довго питала (не плутати з рос. пытать - катувати :)) Пана, чому його блог такий популярний, але він мені так нічого й не сказав...

Очевидно, Пан ще й дуже спостережливий - помітивши, що я була одягнена трохи не по погоді, він напевно вирішив якось мене підбадьорити і так смачно став своїм міцним кросовком в глибоку калюжу, що мій мештик одразу також набрав води. Вийшло несподівано весело, та й мештик якось підозріло швидко висох - напевно, знов продєлкі Пана.

Нажаль, папарацці поряд не було (Галюсю, привіт! :)), тому цього разу без світлин.

Може я щось упустила чи трохи загнула - Пане бібліотекарю, тоді виправте ситуацію мужнім розчерком своєї клави.