Кава по-львівськи та терапія бібліотекою

Вчора ходила на пиво та каву по-львівськи з самим! Паном бібліотекарем (тобто, Пан пив пиво з бастурмою, а я - "каву з вогником" з сирником). Правда, в кінці я теж почала заїдати каву бастурмою - так виявилося набагато цікавіше. :)

Зустрічалися ми, звісно, у моїй улюбленій Бібліотеці - саме так називається зала 4-го поверху знаменитого Дома Легенд, на даху якого сидить загадковий домовик та стоїть авто з крилами і мідний тазік для монеток.

Після цього ми ще зайшли до моєї справжньої улюбленої (ще з дитинства) бібліотеки, де я колись брала модні пластівки з італійською естрадою та Пугачовою і де ми всім класом святкували 8 березня і зробили свою першу (6-й клас) дискотеку -
прямо у читальному залі :). Звичайно, це була Львівська обласна бібліотека для дітей, де в цей день відкривався наразі єдиний в Україні бібліотерапевтичний центр "Ковчег" за грантом "Навчально-іноваційна бібліотека" програми Бібліоміст.

В цілому зустріч з Паном пройшла у теплій та невимушеній обстановці та якось плавно і непомітно розтягнулася на півдня. Ну, блогер з блогером завжди знайде про що поговорити... от ми спочатку поговорили про наших дітей (мій виявився трохи старшим), потім - про наші блоги (мій виявився значно молодшим), ну а потім...

вже й не пам ятаю про що саме, але пригадую, що декілька разів ледь не вдавилася кавою. Бо розмовляти з Паном ще веселіше, ніж читати його блог.

Пан був за пивом дуже галантний та елегантний і навіть не помітив гарних дівчат, що сиділи поруч. І показав себе справжнім філософом - не тільки за своєю першою освітою, але й за тим, як він відноситсья до життя взагалі та до бібліотек зокрема. Як на мене, відношення легке та сатирично-гумористичне. Я довго питала (не плутати з рос. пытать - катувати :)) Пана, чому його блог такий популярний, але він мені так нічого й не сказав...

Очевидно, Пан ще й дуже спостережливий - помітивши, що я була одягнена трохи не по погоді, він напевно вирішив якось мене підбадьорити і так смачно став своїм міцним кросовком в глибоку калюжу, що мій мештик одразу також набрав води. Вийшло несподівано весело, та й мештик якось підозріло швидко висох - напевно, знов продєлкі Пана.

Нажаль, папарацці поряд не було (Галюсю, привіт! :)), тому цього разу без світлин.

Може я щось упустила чи трохи загнула - Пане бібліотекарю, тоді виправте ситуацію мужнім розчерком своєї клави.