В блог идут одни старики

Цю тему вже починали обговорювати тут , і мені захотілося долучитися, хоч з огляду на середню тривалість життя в Україні, "топовою" вона стане ще нескоро.

Итак, золотой возраст блогинга - какой он? Мне кажется, где-то с 26 до 45, т.е. период зрелости, наибольшей потребности в профессиональном общении и т.д. и т.п. А как быть с теми, которым уже давно далеко за...?  Как трактуем мы и другие страны наполненность и если хотите - смысл жизни старшего поколения? Кого чаще встречаешь из 70-80-летних? Тех кому интересно и хочется жить дальше, или тех, кто не знает зачем ему дан еще один день жизни?

Эта не очень популярная, но актуальная для любой страны тема заставляет задуматься многих. Вот недавно был создан новый Портал для взрослых - zolotoivozrast.ru. Его создатели обозначили его как блог в подарок родителям, бабушкам и дедушкам, а девиз - Подарите общение!

И это еще не все. Сейчас там проходит акция “Чистые окна” - мытье окон в квартирах, где проживают одинокие ветераны. На сегодняшний день у 14 ветеранов стало немного светлее в доме и, я надеюсь, на душе от того, что они почувствовали заботу о себе, почувствовали, что есть люди, которые стремятся им реально помочь. Радостно видеть, как совсем “юный” интернет-проект на деле показывает, как сеть может выйти в жизнь и делать что-то хорошее для тех, кто нуждается в помощи.

Так что, если у вас есть близкие старшего поколения, которым интересно пообщаться со своими ровесниками, поделиться опытом, и просто познакомиться с интересным и новым, то пригласите их в Золотой возраст. Это может быть началом удивительного этапа в их жизни. Конечно, нужно будет потрудиться, чтобы научить их самым элементарным вещам, начиная с того, где и как включить компьютер… Но ведь одолели же они мобильный телефон, даже смс-ки умеют отправлять, и с компьютером и интернетом тоже справятся.

А вот что думают по этому поводу и сами представители "золотого возраста":

Пользователь Ольга сказал:
августа 28, 2010 at 19:21
Я та самая “бабушка в бантиках”, которой не чуждо путешествие в инете. Мы активно гуляем по миру, узнаем новости, новые рецепы, сайты о здоровом образе жизни, правда в чатах сидим редко, потому, что не потеряли привычку общаться вживую. Какое богатство беседа с друзьями, когда видишь мгновенную реакцию на свои слова.

I-pad від Apple: створено в 1988 р.

Вибачайте, якщо досі видно нечітко. Якщо клацнути на зображенні - воно стане ще читабельнішим.

Це - сторінка популярного в 1988 р. видання "Наука и Жизнь", я статті йодеться про те, що американська компанія Єппл вже тоді провела конкурс серед студентів на тему "як має виглядати комп'ютер у 2000 р." 

Чесно кажучи, я чекала на все, що завгодно, але не на точний на 90% опис сучасного I-Pad :). Цікаво, чи хтось із тих студентів з Ілінойса - переможців конкурсу отримав бодай якійсь там 1% від теперішніх прибутків Apple від продажів I-pad? Напевно, риторичне питання...

"В статье имеются абсолютно явные предпосылки к сенсорному экрану, GPS, Wi-Fi, Bluetooth и новомодной системе поиска вашего гаджета, предложенную пользователям в бесплатное использование с выходом прошивки iOS 4.2.1 для iPhone. Вот только стилусы уже ушли со сцены, уступая место управлению пальцами."

А вони таки в сіточку

Як не закидували мене помідорами після моєї пропозиції Пану Бібліотекарю щодо запозичення жіночих рукавиць в сіточку для роботи зі старими книгами, я не здалася. Тому що ми, Не Бібліотекарі, дуже вперті та (іноді аж занадто, відверто кажучи :)) цілеспрямовані. А фортуна таких любить.

Так і сталося цього разу. Тільки я вже майже визнала, що була неправа у своєму припущенні щодо бібліотечних рукавиць, як мене занесло на південь України, де я мала нагоду не тільки роздивитися та (зовсім трохи) помацати старовинні та рідкісні рукописні й друковані книги 18 ст., але й приміряти оту саму рукавицю. Звичайно ж, вона виявилася жіночою в дрібнесеньку сіточку і чудово справлялася з функцією захисту книг від людини (а не навпаки).

Хоча цілком можу припустити, що іноді, особливо в підвальному книгосховищі, де зберігається багато ще старішої та не дуже цінної "макулатури" (зауважте - це не мій вислів, а бібліотекарів), в пригоді більше стали би рукавиці для дачі. Може, іноді ще й разом із респіратором...    

Бібліотека - кадры решают всё

Коли я відвідую якусь класну (а ми тільки з такими працюємо :)) бібліотеку і якась добра душа проводить мене крізь різні відділи, то, як правило, від певних відділів я очікую багато, а від певних - не дуже.

Мабуть, бібліотекарі абонементу зараз будуть кидатися помідорами, але саме від цього відділу багато я ніколи не очікувала, т.я. всі ми добре знаємо ситуацію з книжковими фондами і новими надходженнями, та й переваги комп'ютеризовано-інтернетизованих центрів над старим, а для молоді навіть архаїчним відділом абонементу.

Вчора, після відвідання однієї обласної бібліотеки для дітей, моя думка дещо змінилася.

По-перше, я дізналася про такі креативні проекти сучасних українських видавництв, як серії "Життя відомих дітей", "Читання під партою", "Читання для реготання" та "Українська майстерня фантастики". Тобто, є чим зацікавити дітей, яких навряд чи заманиш до абонементу лише класикою. 

По-друге, таки "кадры решают всё". Тобто, якщо бібліотекар захоче організувати роботу, правила і простір так, щоб це приваблювало юних і не тільки читачів - він це зробить. Незалежно від більшого чи меншого фінансування, астрологічних прогнозів і настрою керівництва.