Teen Book Video Awards - австралійський досвід

Чим більше знайомлюся із креативними підходами до PR та онлайнової маркетингової діяльності деяких видавництв ближнього та дальнього зарубіжжя (хоча й Грані-Т останнім часом теж тішить), тим більше вона мені подобається. А особливо - оригінальні конкурси, розголос про які вдало йде через всі популярні соціальні мережі та до яких щоразу залучається все більше й більше молоді.

Так і цього разу - одне з найбільших видавництв у світі Random House Australia розпочало у травні 2011 р. конкурс Teen Book Video Awards, результати якого буде оголошено після 30 вересня і на які я чекатиму з нетерпінням. До участі запрошуються всі підлітки, які люблять читати книги і цікавляться створенням відео-роликів. Конкурсантам запропоновано створити 90-секундні бук-трейлери до однієї з 16 книг (очевидно, того ж видавництва :)) на вибір, переможцям пропонуються непогані призи і набір книг для своєї школи. Неважко здогадатися, що згодом видавництво буде використовувати найкращі бук-трейлери, створені підлітками, для мережевої реклами своїх книг. Ну і, звичайно, перед тим, як створити бук-трейлер, учасники будуть змушені прочитати декілька з книг із запропонованого видавництвом списку.

Трейлер конкурсу:



Думаю, вже дуже скоро подібні мережеві "книжкові" відео-конкурси з'являться і у нас, і бібліотечна спільнота не залишиться від цього процесу осторонь. Тим більше, що вона вже сама потрохи буктрейлери робить :). В майбутньому (зараз у мене трохи інші плани на найближчий рік) я би сама була не проти подібний конкурс організувати або, ще краще, співорганізувати. А поки що пропоную всім небайдужим до промоції книг, читання й інформаційних технологій серед молоді звернути уваги на таку форму роботи і подумати про пошук партнерів для її проведення. 

Bus4life - перша дорожня книгарня, яку не зрозуміли українські прикордонники

Вже традиційно, все нове та незвичне (хоча б за форматом та зовнішнім виглядом) проходить в Україні та в Україну зі скрипом. Так і цього разу - якби не втручання фінського міністерства закордонних справ, перша дорожня книгарня або по-простому книжковий магазин на колесах так би і не доїхав до мешканців Закарпаття, які виявили "дуже жвавий інтерес і справжню спрагу до читання".

Але в результаті все було добре, прецедент вже є, що навіть наводить на думку про можливість повторних спроб за участю книговидавництв (у співпраці з бібліотеками??) у майбутньому.

Понад два тижні українськими містами і селами подорожував автобус «Bus4life» фінської християнської місії «Оperation Мobilization», обладнаний під книжковий магазин.

Завданням книжкового магазину на колесах було проїхати по  віддаленних населенних пунктах Чернівецької та Закарпатської областей, щоби привезти християнську книгу туди, де Церкви не мають власних книжкових крамниць. Цей проект був спільно реалізований місією «Оperation Мobilization» та Асоціацією християнських книговидавців України. Книги для мобільного магазину надали 12 християнських видавництв України, які входять до складу Асоціації.

 

Неприємний інцидент стався на українсько-румунському кордоні, коли автобус протягом 4 діб не впускали в Україну.

 

«Українські прикордонники не зрозуміли, чому великий автобус обладнаний всередині нестандартно. І не вантажний, і не пасажирський, має лише 5 пасажирських місць. І замість того, щоби ретельніше перевірити документи, направили запит в українське міністерство інфраструктури, а останнє вирішило просто заборонити в’їзд автобуса в Україну. На кордоні нам сказали: розбирайтесь з міністерством самі. Проте на наші листи, дзвінки, документи, факси просто ніхто не реагував», - розказують українські організатори візиту. Такий казус, кажуть, з «Bus4life» трапився вперше. В Європі є багато подібних автобусів, які спеціально виготовляються саме як дорожні книгарні.  І ніде в Євросоюзі, а також в Молдові, де нещодавна побував «Bus4life», подібні питання не виникали. А Україна знову «відзначилась».

 

Вирішити ситуацію вдалося тільки після втручання фінського міністерства закордонних справ, тільки тоді українці відреагували на ситуацію і дали дозвіл на в`їзд «Bus4life» на територію країни.

 

Попри кількаденну затримку, сама подорож на колесах сподобалась всім: і організаторам, і приймаючим церквам, і представникам фінської місії  «Оperation Мobilization». Як розповіла виконавчий директор АХВУ Олена Цертій, координатор програми, поїздка себе виправдала.

 

«Ми побачили дуже жвавий інтерес і справжню спрагу до читання серед мешканців Закарпаття. Автобус кожного дня переїжджав у новий населений пункт, згідно розкладу, зупинявся біля церкви або в центрі міста, куди приходили люди і могли придбати  цікаву для них літературу.

 

... Але найбільше нас тішить те, що в містах і селах зберігається любов до книги, люди активно цікавляться, ставлять важливі, а інколи дуже серйозні питання про авторів, зміст книг, вони знают асортимент видавництв і чекають на нові видання», - розповідає пані Олена.

 

В цілому організатори позитивно оцінюють перший досвід такої мандрівки. Українські видавці вже планують другий тур «Bus4life», який відбудеться у листопаді 2011 року.

Джерело 

Теперь у библиотеки есть своё неповторимое лицо

Пригадую, як недавно обурювалася деякими жахливими бібліотечними вивісками у Києві "а-ля старий радянський запилений гастроном", які роки з три тому надовго відлякали мене від спроб зайти зі своєю дитиною до найближчої дитячої бібліотеки у своєму районі.

Сьогодні випадково (ну, майже:)) натрапила у мережі на щось, схоже на бібліотечну вивіску для дитячої бібліотеки моєї мрії. За законом Мерфі, ця креативна бібліотека знаходиться дуже далеко від мого дому, але сам факт її існування дає привід для оптимізму. І звичайно невипадково саме ця бібліотека стала переможцем одного з конкурсу малих грантів програми "Бібліоміст".

Нижче - як все було...

Теперь вход в библиотеку-филиал №10 им. А.И.Куприна виден издалека. И всё это благодаря добровольцам - талантливым ребятам Славе Полякову  и Коле Козаченко, которые откликнулись на просьбу заведующей библиотекой Лебедь И.Д. и украсили стены прекрасными рисунками-граффити и надписями «Читаешь? Круто!» и «Я люблю читать».

Официальное разрешение в ЖЭО было получено, и закипела работа. Целый день, пока расписывались стены, вокруг художников толпилась восторженная детвора, а жители микрорайона  и читатели библиотеки улыбались, глядя на рисунки, и восхищались преобразившимся входом. Всё это было задумано библиотекарями в рамках реализации проекта «Дарить радость творчества, общения, понимания», стартовавшего 1 июня этого года и комплексной программы «Красота спасёт мир» - приоритетного направления деятельности библиотеки.

Теперь у библиотеки есть своё неповторимое лицо, которое запомнит каждый, кто пройдёт мимо. И, возможно, захочет заглянуть внутрь, подумав: «А ведь читать – это действительно круто, и раньше я так любил читать! А не записаться ли мне в библиотеку?» 

Facebook и Twitter создают поколение одержимых собой людей

Вы только ничего (такого) не подумайте - я сама с некоторых пор (как минимум уже больше года) люблю  и оч активно и с пользой дела пользуюсь и FB-ком, и Twi-ром :). Но есть и такое мнение, к-рое вполне имеет право на существование, т.к. одни и те же ресурсы можно использовать очень по-разному. Желаю всем не дойти до фанатизма, или, как пишут ниже, одержимости собой и не переступить разумную черту.

Facebook и Twitter создали поколение одержимых собой людей, с детской непосредственностью жаждущих постоянного внимания к своей персоне, твердят ученые.

Многократное взаимодействие с сайтами социальных сетей приводит пользователей в состояние "кризиса идентичности", подобно тому, что происходит с малышами, которые без конца повторяют: "Мамочка, посмотри, что я сделал".

Профессор фармакологии в Оксфордском университете Баронесса Гринфилд (Baroness Greenfield) считает, что интернет "дружба", также как широкое использование компьютерных игр в состоянии эффективно "перемонтировать" человеческий мозг.
Это может привести к снижению концентрации внимания, необходимости немедленного удовлетворения желаний и скудным невербальным навыкам, таким как, к примеру, способность смотреть в глаза во время разговора.

Более 750 миллионов людей по всему миру используют Facebook для обмена фотографиями и видео, и постоянного обновления своих действий и мыслей.

Миллионы пользователей также имеют свои странички на Twitter - сервисе микро-блогов, который позволяет распространять короткие текстовые и графические сообщения о себе.

Баронесса Гринфилд является бывшим директором по исследованиям психологии человека в Королевском институте. По ее мнению, все что происходит на популярном сервисе Twitter, напоминает детский лепет, когда ребенок, привлекая внимание родителей, зовет их посмотреть на все, что он делает. Гринфилд называет это состояние продвинутых пользователей "кризисом идентичности". "В некотором смысле это держит мозг в каком-то временном отрезке", - поясняет она.

Гринфилд предполагает, что некоторые пользователи Facebook чувствуют потребность стать "мини знаменитостями", за которыми наблюдают и которыми ежедневно восхищаются другие. Они делают вещи, "достойные Facebook", потому что только так они могут определить для себя, что "люди знают о них".

"Это почти, как жить не в реальном мире, а месте, где важно то, что люди думают о вас", - говорит она.
"Подумайте о последствиях для общества в ситуации, когда люди больше беспокоятся о том, что другие думают о них, нежели о том, что они сами думают о себе", - предупреждает Гринфилд.

Ее взгляды разделяет эксперт Сью Палмер (Sue Palmer), которая, в частности, отмечает, что девочки считают себя "товаром, который они должны продавать другим людям" на Facebook.

Палмер сравнивает жизнь в социальных сетях со своего рода реалити-шоу, авторами и продюсерами которого являемся мы сами.

Источник 1

Source 2