Незабаром ЄВРО-2012. А де ж бібліотеки??

…У рамках підготовки до європейського чемпіонату з футболу влада України розпорядилася випустити понад мільйон українсько-англійських розмовників і відкрити безкоштовні мовні курси для співробітників міліції, працівників пошти і медичних установ.

Організатори заходів ЧЄ обіцяють, що вільно поспілкуватися з іноземцем, вказати йому правильний маршрут і в разі потреби надати йому посильну допомогу зможуть навіть люди похилого віку і діти.

Все йде за планом?

Як зазначив на брифінгу в кабміні віце-прем'єр-міністр Борис Колесніков, будівництво практично всіх об'єктів, де відбуватимуться заходи "Євро-2012", йде за графіком.

Також, на переконання віце-прем'єра, ударними темпами йде зведення готелів, і є надія на те, що проблема розселення гостей буде повністю вирішена.

Але цей оптимізм поділяють далеко не всі.

Скептики констатують, що ціни на номери та послуги в багатьох готелях Києва, Донецька, Дніпропетровська, Львова та інших великих міст України давно перевищили середньоєвропейські показники, і не кожен іноземець зможе викласти за ніч у не найрозкішнішому готелі близько 200 доларів США.

Керівництво ж вищих навчальних закладів, які мають велику базу нерухомості, практично не реагує на заклики офіційного Києва надати свої гуртожитки гостям чемпіонату.

Непоганою альтернативою системі готелів тут можуть стати так звані хостели – відносно недорогі, але досить затишні і популярні у місцевих туристів заклади, де гостю, як правило, надається ліжко-місце й елементарний сніданок.

Хоч як би там було, офіційний Київ укотре запевнив і співвітчизників, і міжнародну спільноту, що Євро-2012 відбудеться на найвищому рівні…

Оригінал матеріалу можна прочитати тут.

Як на мене, тут ще не вистарчає бібліотек – без жартів, до найбільших міст України приїде купа іноземців (та й наших з ін. міст), які без сумніву захочуть скористатись безкоштовним і-нетом, переслати свіжі фото/відео на батьківщину або просто подивитись, де в цьому місті можна гарно повечеряти/погуляти/випити/культурно відпочити. Якби я була Pani Bibliotekar, я би обов’язково скористалася такою можливістю та, наприклад, написала би під це проект та попросила Гейтсів його підтримати…      

А бабочка крылышками бяк-бяк-бяк-бяк

Або київські несподзянки очами колишньої львів'янки

Сьогодні зранку в метро на станції Університет почула щось з репертуару Й.С. Баха у виконанні скрипки (незвично т.я. до цього чула й сама пробувала виконувати такий репертуар виключно на фортепіано й клавесині подивіться тут в МР3).

Піднялася трохи вище - хлопці-студенти (консерваторія недалеко) стоять із скрипками та "культурно зароблять гроші" + тим самим створюють оптимістично-романтичний настрій всім пасажирам підземки. Постояла ще трохи - почався Чайковський... дала їм 1 гривню :)

А вчора ввечері, проходячи по Хрещатику, побачила, що на місці колишнього дорогого та (судячи з того, що він таки врешті-решт закрився) нікому не потрібного магазина відкрився книжковий клуб ЧИТАЙ-ГОРОД - заходьте!

Не знаю, кому як, але мені стало приємно... хоча б від того, що нарешті в самому центрі нашої столиці почали відкривати й щось окрім бутіків та ресторанів.

Може й до нової сучасної бібліотеки колись доживемо... По крайній мірі, на центральних станціях метро вже давно рекламується київська молодіжна бібліотека "Молода гвардія", і це вже непоганий початок.

Ваще не вмэрла Украина!

Не сумніваюся, що "кореспондент" читають зараз багато, по крайній міні в усіх великих містах. Але не втрималася, щоб трохи не по копі-пастити :). І не додати свої 5 коп

... Киев выглядит великолепно. Улицы бурлят народом даже вечером, на каждом углу небольшое кафе - их легко найти по цветным лампочкам. Кормят вкусно и по московским меркам недорого. Думаете, что Киев - провинция? Ничуть, пишет Матвей Ганапольский в Московском комсомольце.

Отреставрированные и новые гостиницы сияют металлом и стеклом. В одной из них традиционная воскресная радость, куда сбегаются гурманы, на нескольких столах выставлена вся кухня мира, один раз платишь и ешь без ограничений. Ешь устрицы, например. Или суши с сашими. Ешь сколько захочешь.

Да, это есть и в Москве, но пригласивший меня на пиршество тонкий знаток подобных радостей поясняет, что в точно таком же отеле в столице России так, да не так: за десерты и сладости ты платишь отдельно. Отдельно платишь даже за чай и кофе, что вообще странно, если учесть, сколько ты уже заплатил за шведский стол из тридцати блюд средиземноморской, европейской и азиатской кухонь.

В общем, Киев жжет!

На улицах полно молодежи, говорящей по-украински, любовные парочки воркуют на “мове” - это считается хорошим знаком для будущего национального языка. Национальные миллионеры, и даже миллиардеры, инвестируют, строят, артисты выступают, а мэры…

Киевский мэр - герой не только политических, но и юмористических шоу на Украине. И ему тут все, что думают, высказывают в глаза, а не в спину. Да высказывают порой в таких выражениях, что у нас бы давно закрыли попытавшийся устроить нечто похожее телеканал.

Для украинцев Россия вдалеке, но она - рядом. Она - постоянный раздражитель.

Пришедшие к власти “регионалы” во главе с Виктором Януковичем считают “перекосы” предыдущего правления Ющенко “навсегда перевернутой страницей”. Им противостоят “националы”, если их можно так собирательно назвать, которые ежедневно заявляют, что Янукович предатель, московский наймит и что Украина капитулирует перед Россией, сдавая одно завоевание Майдана за другим.

Дискуссия эта еженедельна. Ее (или вернее “их”, потому что этих дискуссий несколько) смотрит вся Украина. Это обязательный украинский политический ритуал - три мощных политических ток-шоу, идущих в прямом эфире, на трех разных украинских каналах.

Разнообразные политические ток-шоу идет много часов, вся Украина наблюдает за поединком мнений.

Я смотрю на украинцев, как на марсиан.
Воистину “что имеем - не храним, потерявши - плачем!”.
Да, я понимаю, что гривна неожиданно резко упала и все вздорожало.
Это очень плохо, но украинцы могут это обсудить.

Говорят, что к горячей воде в кране очень быстро привыкаешь. Отвыкнуть трудно.
Я не виню украинцев в том, что они не замечают своей свободы, - просто она стала для них естественной, как воздух. Дай Бог, чтобы они стояли на ее страже и могли ее защитить.


І весна... або "З 8-м березня, любі жінки!"




Чудова київська зима

 

Як кажуть, найкращий засіб від кохання з першого погляду - подивитися на людину другий раз. Так саме й автору варто було би затриматися в тому ж Києві трішечки більше й погуляти не тільки багатим Хрещатиком, але й Троєщиною та Шулявкою, наприклад.  



@Pan Bibliotekar - "перетворення на муху" у даному випадку - це лише тимчасово :) 

Новые данные об украинской блогосфере от Яндекса

Яндекс: число twitter-пользователей в Украине за год выросло на 400%

А я ще сумнівалася, чи лізти мені в Твітер... таки доведеться :). Ну, і блог я розпочала таки вчасно - як раз, щоб підтримати зростання української блогосфери - дякую Шефу, який вчасно підказав! 

В прошлую субботу в Киеве Антон Волнухин из Яндекса представил новые данные об украинской блогосфере.

Итак, в настоящее время в Украине есть 700 тыс. блогов (годом ранее – 500 тыс.). Активных из них – 120 тыс. За год украинская блогосфера выросла на 40%, при этом число твиттер-пользователей увеличилось на 400%.

Сейчас в стране есть около 80 тыс. пользователей твиттера. При этом полгода назад их было всего 35 тыс. Примечательно, что 23 тыс. из них иногда пишут на украинском языке, а 10 тыс. используют украинский, как основной язык для микроблога.

Как видно, блогосфера замедлила свой рост. При этом такая тенденция наблюдается не только в Украине, а по всему миру. Джерело

Нью-Йоркcька осінь очами киянки

Рік тому, приблизно о тій самій порі року мені пощастило провести цілих 5,5 днів у Нью-Йорку - в перший і, дуже сподіваюся, не останній раз.

Знаменитий Бродвей (театральна частина)

Про Нью-Йорк у мене були дуже чіткі уявлення з тих типових голівудських фільмів, де всі зранку бігають та вигулюють собак у Центральному парку, харчуються в ресторанах, одягаються переважно "від кутюр", ходять з Маками та іншими надкушеними яблуками у кишені, одягаються в Bloomingdales & Macy's, їздять на жовтих таксі, призначають романтичні зустрічі на Empire State Building та постійно п ють каву прямо на вулиці. Виявилося, що... так воно насправді й є :).

Єдине, в чому я не встигла переконатися - то чи справді на Брайтон-біч ніхто не говорить англійською. Ну, може вже наступним разом...

У чому я таки встигла переконатися - так це у тому, що напевно з 80% всіх емігрантів з колишнього Союзу живуть саме у Нью-Йорку. За 2,5 вільних днів і 2 вільних вечора я встигла побувати в гостях у чотирьох сім ях наших родичів (двох українських та двох російських) та побачитися з найдорожчою подругою дитинства, яка жила на сусідній вулиці.

Ціни на рибу в чайна-тауні виявилися привабливими

Ну і, звичайно, я просто не могла не зайти до найбільшої публічної бібліотеки, яка до речі входить до офіційного списку найцікавіших місць для відвідування туристами та чайна-тауну (в Києві такого точно не побачиш), золото-фінансового центру міста та музею Метрополітен.  

Розповісти про все не зможу за браком часу та місця, але Нью-Йоркська публічна бібліотека мені таки ду-уже сподобалась!

Уол-стріт або десь там

Не стільки ззовні та своїм інтер`єром (національна парламентська у Києві виглядає не гірше), скільки своєю атмосферою та відношенням до читачів-користувачів (бо не всі там власне тільки читають). Ну, це не враховуючи "шмону" всіх торб та рюкзаків відвідувачів, але це характерно для країни в цілому, тому я на такі дрібниці наприкінці п ятого дня вже навіть не зважала.

Коли ми з чоловіком приєдналися до оглядової екскурсії бібліотекою, перше, що ми почули, було "... наша бібліотека є відкритою для будь-якої людини, незалежно від її громадянства, національності...." і далі йшов стандартний політ-коректний набір. Але якщо відкинути сарказм - можна собі тільки уявити, що б сказала бабулька-бібліотекарка якоїсь бібліотеки на Троєщині в Києві якомусь китайцю-нелегалу, який би спробував записатися до бібліотеки? :))

Також, все, що робили у бібліотеці рядові бібліотекарі - починаючи від охоронця і закінчуючи зав залом Wi Fi, вони робили через призму "це є Ваша бібліотека, і ми тут працюємо саме для Вас!"

Скажете, знову сильно "по-американські"? Можливо, але як на мене, то це набагато краще за нашу ще й досі типову для багатьох бібліотек "призму": не брудніть наші килимки своїми брудними чоботами та не чіпайте наші старі книжки своїми нечистими пальцями :).

На щастя, це вже поступово змінюється, але з огляду на кількість бібліотек в країні, процес "зміни призм" триватиме ще довго. Бажаю, щоб у вашій бібліотеці він відбувся швидко й легко!