И вас тоже с Днем смеха, если не шутите

Говорят, что академик Колмогоров (1903–1987) очень гордился

выведенной им формулой, описывающей женскую логику:

«Если из А следует В, и В приятно, то А — истинно»

Хороший праздник. Всеобщий, но не государственный. До военных парадов еще, слава те господи, не додумались. Хотя... байкеры по центру Одессы таки уже ездили :)



 Версий о происхождении этого дня множество, но одну обойти никак не смогу. Потому что некогда на Руси 1 апреля полагалось вводить в заблуждение домового, как раз в этот день памяти мучеников Хрисанфа и Дарии страдавшего весенним обострением. Поэтому надо было сообщать домочадцам заведомо ложные сведения.

Были в этот день и другие обычаи. Открывать новые журналы, например. В 1908 году в Санкт-Петербурге вышел первый номер прославленного «Сатирикона» – когда же еще было запускать журнал смеха и иронии, как не 1 апреля?

А вот 1 апреля 1923 года появился на свет «Огонек» советского извода, так там редактором был Михаил Кольцов. Один из его преемников – Алексей Сурков, человек еще более советский, вздыхал над макетом очередного номера: «Ох, какая гадость... вот вранье безбожное... что за гнусность...» И подписывал – уже не впервой :)

Кстати, в некоторых не очень далеких от нас странах 1 апреля не шутят. Например, в Иране это важнейший и серьезнейший государственный праздник. 1 апреля 1979 года аятолла Хомейни по итогам всенародного референдума провозгласил Исламскую Республику Иран. Этому предшествовали исламские суды над сторонниками свергнутого шаха, отправившие на казнь сотни людей.

А мне было интересно узнать из википедии сегодня, что первое упоминание о 1 апреля как об April Fools' Day было зафиксировано в 1392 г. (Chaucer, Canterbury Tales).

По материалам

В. Янукович: В Украине должна функционировать полномасштабная электронная библиотека

Якась дивна тенденція спостерігається на гопаку цього тижня: вже другий допис поспіль йде зі словом "должна/должны" :)

В Украине должна функционировать полномасштабная электронная библиотека. Об этом в ходе заседания общественного гуманитарного совета заявил Президент Украины Виктор Янукович, передает корреспондент РБК-Украина.

Президент подчеркнул, что ситуация в культурной и научно-образовательной сферах на сегодняшний день хуже, чем 20 лет назад. Он отметил, что все ветви власти обязаны сделать все для преодоления отчуждения между культурным и научно-образовательными сферами и людьми.

"Давайте создадим ресурс, на котором в открытом доступе будет представлено все самое важное, что создано на нашей земле в течение веков. Давайте дополним его тем, что на протяжении 20 лет продуцировалось научными институтами и театрами, издательствами и студиями звукозаписи.

Давайте откроем людям то, что хранится в запасных фондах музеев, одним словом все то, что было издано и сделано художниками и самостоятельно, и при содействии государства. Давайте начнем движение по созданию культурной матрицы, что позволит познать культурную Украину", - заявил президент.

Он добавил, что поручил ряду ведомств в короткие сроки внести предложения по развитию и созданию инфраструктуры, которая бы обеспечила создание электронной библиотеки.

"Поддержка меценатов, рациональное использование грантов, возможности действующих общественных организаций, максимально эффективное использование имеющихся государственных средств - все это должно обеспечить успешность проекта", - добавил глава государства.

Вместе с тем Президент подчеркнул, что данный проект должен развиваться как общественная инициатива.

«Побачити цю загадкову країну…» - німці хочуть мати від української літератури лише найкраще

Як передає Німецька хвиля (DW), українську літературу вже не назвеш новачком на німецькому книжковому ринку. «Хрещеним батьком» українських письменників виступило видавництво Suhrkamp. Чи виправдали вони сподівання німецьких видавців?

DW: Пані Раабе, Ваше знайомство з українською літературою розпочалося наприкінці 90-х, коли ви «відкрили» Юрія Андруховича, видавши 2003 року збірку есе «Остання територія».

Так, Юрій Андрухович був вагомим відкриттям. Його найважливіші романи на той момент уже були написані й перекладені польськими видавцями, з якими ми тісно співпрацювали. У своїй генерації поряд із Забужко Андрухович був для нас найцікавішим автором. До того ж, він не лише вартий уваги письменник, але й талановитий посередник, який загалом відкрив нам очі на український літературний ландшафт.

DW: Який розвиток за ці роки пройшла українська література в Німеччині?

Неймовірний. Потрібно підкреслити, що українська література прийшла в Німеччину просто таки з нічого. Мало хто взагалі мав уявлення, що це за країна, де вона розташована і яка це мова. Існувала проблема перекладачів та читачів. Українській літературі потрібен був свого роду патрон – велике видавництво, яке зібрало б українських авторів під своїм дахом і всіляко популяризувало б їхні твори. Нам також дуже в пригоді стала «помаранчева революція», яка розпалила інтерес до української літератури.

DW: Як відбувається процес «просування» української літератури на німецький ринок?

Спершу стають відомими окремі фігури, як-от Юрій Андрухович. Він зумів зібрати тут досить велике коло прихильників і стати відомим як автор, який відкриває німецькому читачеві досі незвідані ландшафти. Гадаю, саме завдяки йому деякі читачі захотіли зрештою поїхати до України, аби на власні очі побачити цю загадкову країну, змальовану в його творах. Такий зв’язок між літературою і пізнанням світу видається мені надзвичайно привабливим. А у випадку України це мало ще й просвітницьку функцію.

DW: Пані Раабе, а чи є у Вас якісь улюблені українські автори?

Усі мої автори з України є улюбленими. Якщо ж говорити про німецького читача, то, мабуть, можна сказати, що улюбленими є сьогодні лише п’ять українських письменників. Це Тарас Прохасько, Любко Дереш, Сергій Жадан, Юрій Андрухович та Микола Рябчук. Про роль Андруховича я вже говорила. Я дуже люблю те, що робить Тарас Прохасько, хоча на німецькому ринку це не так просто подати. Я у захваті від Жадана, від його віршів. Я вважаю Любка Дереша талановитим і в позитивному значенні божевільним розповідачем, від творів якого важко відірватися. Тому я не можу сказати, кого з них я вважаю «найкрутішим».

DW: Пані Раабе, Ви займаєтеся не лише українською, а й іншими східноєвропейськими літературами. Тому, мабуть, можете порівняти: чи властиві українській літературі якісь специфічні, характерні лише їй риси?

Гадаю, література не сприймається як явище національне. Вона – поза кордонами. Помітно, що сучасна українська література дуже молода і що вона походить з країни, яка все ще знаходиться десь посередині: між Європою, з одного боку, та Росією – з іншого. Країна-трансфер з високо зарядженою культурною атмосферою, яка проступає через оцю зовнішню руїну, через дикий капіталізм. Це багатий матеріал для будь-якого письменника.

Нова Big Idea у листопаді

Колеги зі Львова вислали мені сьогодні цікавий лінк і просто чудове відео, яким не можу не поділитися. Тим більш, що річ йде про Ужгород - місто, про яке я дуже багато чула, роздивлялася купу фото, але на жаль ще ніколи там не була.

Постараюся виправитися найближчим часом.


Свято Генерацій в Ужгороді from Garage Gang Kollekitiv on Vimeo.

А взагалі мова йде про цікавий Проект, який передбачає дослідження простору міст та процесу інновацій за методологією People's Atlas, створення мережі зв'язків серед 4-х професійних середовищ міста: владних і бізнес кіл, творчих та громадських інституцій через програму інтерактивних лекцій і творчих майстер-класів, урбаністичні інтервенції та публічні дійства на території мобільного комунікаційного центру Фура-Культура, а також створення, обмін і розвиток нових ідей від жителів міста про те, як місто може бути переосмислене, заснування публічного простору взаємодії Голос Вулиць.

У квітні 2011 року в Києві пройде Фестиваль Ідей, де будуть представлені кращі ідеї і кращим авторам буде вручені гранти на подальшу реалізацію проектів.

Міста 2010-2011 Ужгород, Донецьк, Херсон, Сімферополь, Вінниця.Там, доречі, зараз шукають людей, які зацікавлені у трансформації свого міста в творче середовище і вважають себе принциповими у відкритості до нових поглядів, толерантні до відмінностей, і відповідальні до майбутнього. До участі запрошено людей різного віку і різного роду занять для максимально широкого представлення поглядів і позицій щодо процесу містотворення.

Ви зможете відвідати події у вашому місті і бути поінформованими про розвиток проекту після завершення туру в 5 містах України. Тут можна заповнити онлайн-анкету та приєднатися! Шкода, що Києва немає...

Ваще не вмэрла Украина!

Не сумніваюся, що "кореспондент" читають зараз багато, по крайній міні в усіх великих містах. Але не втрималася, щоб трохи не по копі-пастити :). І не додати свої 5 коп

... Киев выглядит великолепно. Улицы бурлят народом даже вечером, на каждом углу небольшое кафе - их легко найти по цветным лампочкам. Кормят вкусно и по московским меркам недорого. Думаете, что Киев - провинция? Ничуть, пишет Матвей Ганапольский в Московском комсомольце.

Отреставрированные и новые гостиницы сияют металлом и стеклом. В одной из них традиционная воскресная радость, куда сбегаются гурманы, на нескольких столах выставлена вся кухня мира, один раз платишь и ешь без ограничений. Ешь устрицы, например. Или суши с сашими. Ешь сколько захочешь.

Да, это есть и в Москве, но пригласивший меня на пиршество тонкий знаток подобных радостей поясняет, что в точно таком же отеле в столице России так, да не так: за десерты и сладости ты платишь отдельно. Отдельно платишь даже за чай и кофе, что вообще странно, если учесть, сколько ты уже заплатил за шведский стол из тридцати блюд средиземноморской, европейской и азиатской кухонь.

В общем, Киев жжет!

На улицах полно молодежи, говорящей по-украински, любовные парочки воркуют на “мове” - это считается хорошим знаком для будущего национального языка. Национальные миллионеры, и даже миллиардеры, инвестируют, строят, артисты выступают, а мэры…

Киевский мэр - герой не только политических, но и юмористических шоу на Украине. И ему тут все, что думают, высказывают в глаза, а не в спину. Да высказывают порой в таких выражениях, что у нас бы давно закрыли попытавшийся устроить нечто похожее телеканал.

Для украинцев Россия вдалеке, но она - рядом. Она - постоянный раздражитель.

Пришедшие к власти “регионалы” во главе с Виктором Януковичем считают “перекосы” предыдущего правления Ющенко “навсегда перевернутой страницей”. Им противостоят “националы”, если их можно так собирательно назвать, которые ежедневно заявляют, что Янукович предатель, московский наймит и что Украина капитулирует перед Россией, сдавая одно завоевание Майдана за другим.

Дискуссия эта еженедельна. Ее (или вернее “их”, потому что этих дискуссий несколько) смотрит вся Украина. Это обязательный украинский политический ритуал - три мощных политических ток-шоу, идущих в прямом эфире, на трех разных украинских каналах.

Разнообразные политические ток-шоу идет много часов, вся Украина наблюдает за поединком мнений.

Я смотрю на украинцев, как на марсиан.
Воистину “что имеем - не храним, потерявши - плачем!”.
Да, я понимаю, что гривна неожиданно резко упала и все вздорожало.
Это очень плохо, но украинцы могут это обсудить.

Говорят, что к горячей воде в кране очень быстро привыкаешь. Отвыкнуть трудно.
Я не виню украинцев в том, что они не замечают своей свободы, - просто она стала для них естественной, как воздух. Дай Бог, чтобы они стояли на ее страже и могли ее защитить.


І весна... або "З 8-м березня, любі жінки!"




Чудова київська зима

 

Як кажуть, найкращий засіб від кохання з першого погляду - подивитися на людину другий раз. Так саме й автору варто було би затриматися в тому ж Києві трішечки більше й погуляти не тільки багатим Хрещатиком, але й Троєщиною та Шулявкою, наприклад.  



@Pan Bibliotekar - "перетворення на муху" у даному випадку - це лише тимчасово :) 

Новые данные об украинской блогосфере от Яндекса

Яндекс: число twitter-пользователей в Украине за год выросло на 400%

А я ще сумнівалася, чи лізти мені в Твітер... таки доведеться :). Ну, і блог я розпочала таки вчасно - як раз, щоб підтримати зростання української блогосфери - дякую Шефу, який вчасно підказав! 

В прошлую субботу в Киеве Антон Волнухин из Яндекса представил новые данные об украинской блогосфере.

Итак, в настоящее время в Украине есть 700 тыс. блогов (годом ранее – 500 тыс.). Активных из них – 120 тыс. За год украинская блогосфера выросла на 40%, при этом число твиттер-пользователей увеличилось на 400%.

Сейчас в стране есть около 80 тыс. пользователей твиттера. При этом полгода назад их было всего 35 тыс. Примечательно, что 23 тыс. из них иногда пишут на украинском языке, а 10 тыс. используют украинский, как основной язык для микроблога.

Как видно, блогосфера замедлила свой рост. При этом такая тенденция наблюдается не только в Украине, а по всему миру. Джерело