Травневі кримські нотатки

Один дуже поважний бібблогер якось сказав мені, що з блогами іноді буває так, що вони на певний час стають некерованими. Я і тоді не заперечувала, і зараз погоджуюся, т.я. от мій блог, наприклад, останнім часом стає все більше та більш краєзнавчим... Напевно весна впливає :)

Особливо, якщо тебе кидає весною то на захід, то на південь, то знову в центр, де за дивними законами примхливої (цього року так точно) природи виявляється навіть тепліше, ніж на омріяному морському узбережжі.

Словом, досить ліричних вступів - травневі свята цього року в Криму були, відверто скажемо, не найкращими. Звичайно, дощами як у Києві, нас не поливало і снігом, як у Польщі, не посипало, але порівняно з минулими роками складалося враження, що весна припізнилася як мінімум на місяць, і про жодні купання-загоряння навіть і думати не довелося.

Проте було надзвичайно цікаво подивитися на цей невеличкий західний куточок Криму та побачити його "справжнім" - тобто таким, яким він є не під час, а до початку масового відпочинкового сезону, коли за ненормальною масою відпочиваючих не бачиш ані місцевих жителів, ані нормального укладу їхнього життя.

Виявилося, що у типовому смт (селищі міського типу) дуже багато молодих мам з декількома дітьми. Порівняно з моїми київськими спостереженнями, де середній вік середньої мами з дитиною до трьох років складає 28-30 років, кримські батьки значно молодші (23-26 років), та й виглядають краще (ну, тут якраз все просто - екологія :).

Живуть люди просто й спокійно - після 9-ї, а іноді й 8-ї години містечко ніби вимирає, в кафе/піцерії/ресторани ходять лише по великих святах. Більше того, більшість цих самих кафе-піцерій-ресторанів тільки літом і працюють, протягом року актуальні лише чебуреки :).

Ну, і якщо рідкісні травневі відпочиваючі-подорожуючі не наважуються, то місцеві жителі таки беруть ініціативу в свої руки та за будь-якої погоди та температури, попередньо "розігрівшись" та з відчайдушними криками відкривають купальний сезон.

Колеги запитували мене сьогодні, чи не заходила я до бібліотеки. Скажу чесно: не заходила :), хоч іноді так і хотілося запитати в когось із перехожих "Извините, не подскажете, как пройти в библиотеку?". Але ми були з сином в місцевому історико-краєзнавчому музеї, і скажу, що не зважаючи на його невеличкі розміри нам там дуже сподобалося.

Підозрюю, що малому найбільше запам'яталася акула з черепахою, а от мені як відомій ретроградці та любительці усього доброго та давнього сподобалися документи, накази та фото епохи Олександра ІІ та листи з фронту часів Другої Світової війни, які писали молоді хлопці до своїх мам. Писали небагато, просто, з орфографічними помилками, іноді дещо наівно, але дуже щиро, правдиво і від душі.

- "Сейчас холодно, и мы тут живём в окопах, как зайцы. Но мама, осталось ещё немножко чтобы это всё пережить, а потом уже говорят, что будет легче..."
- "Здесь такой грохот, треск, взрывы, пулемёты - ты бы это только видела! Немцев много, но мы их бьём по-сталински..."
- "Завтра готовимся к переправе. Вода в Днепре холодная..."

Як свідчили документи, більшість з цих листів додому були останніми.

Дитяче читання та Інтернет: від слоника Дзвоника до слонопотама

Вже п'ятий рік поспіль місто Лева збирає дітей, їх батьків, видавців, авторів, бібліотекарів, митців, вчителів, викладачів, дослідників та всіх небайдужих до книги людей на Міжнародний фестиваль дитячого читання.

З першого погляду на назву цієї 3-денної імпрези я не одразу зрозуміла, що це таке. Тому вирішила виділити трохи часу для другого погляду і... знайшла програму Фестивалю на 37 сторінках, яка просто мене шокувала :). Щоб довго не описувати, чого і чому, просто даю лінк.  І коротеньке відео :).




Ну, і мабуть ви вже здогадалися, що цього року й мені з декількома колегами з програми "Бібліоміст" пощастило відвідати цю непересічну подію, а зокрема таку її частину, як ІV Міжнародну науково-практичну конференцію "Дитяче читання та Інтернет" (дякуємо нашим друзям із Львівської обласної бібліотеки для дітей та Форуму видавців за запрошення та пропозицію співпраці :)).

Щойно завершився перший день конференції, а вражень вже на цілий добрий довгий допис :). Проте, зважаючи на пізню годину, роблю традиційний короткий огляд.

Було надзвичайно цікаво дізнатися від Емілії Огар з Української академії друкарства, що у травні 2011 р. у Лондоні відбудеться Перший всесвітній конгрес електронного читання, який виглядатиме як такий собі самміт видавців традиційних та електронних книг. От би на ньому побувати, хоч віртуально :)

Також вже внесла собі у щоденник знайти та приєднатися до сторінки на Фейсбуці під назвою "Українська дитяча література" та якщо не зареєструватися, то по крайній мірі стати періодичним читачем веб-портала "Читальня Слоника Дзвоника", який під своїм справжнім іменем Володимир Читай справив на мене дуже позитивне враження.

До речі, слоник Дзвоник зараз в активному пошуку інформаціних партнерств, у тому числі з дитячими та юнацькими бібліотеками,

Особенности национального после-пасхального периода

Не знаю, может это и не самый лучший вариант для названия этого поста, но ничего более подходящего мой перегруженный многочисленными мясо-колбасными и сдобными изделиями организм произвести сейчас просто не в силах...

Хотя, в этом году мне опять посчастливилось на один денёк сбежать из абсолютно ненормального в этот день Львова (я про обливаний понеділок, есс-но, и оч хорошо знаю, о чём говорю :)) и провести его ... как бы это по-точнее сказать... пожалуй, где-то в параллельном измерении. Точный адрес - тернопольская область, Почаевская Лавра - та самая, что входит в тройку самых красивых православных монастырей Восточной Европы; в это время там на протяжение недели единственный раз в году открывается доступ на главную колокольню для всех желающих прочистить голову издревле известным целебным колокольным звоном и не только.

По моим субъективным наблюдениям, желающих это сделать с каждым годом становится всё больше и больше (ну, жизнь сейчас такая :)), а по наблюдениям участвующих в процессе родственников и теперь уже друзей прочищает мозги эта нехитрая процедура просто замечательно.

Правда, возврат в реальность происходит уже не так плавно и безболезненно, но это уже неизбежно. Кстати, о неизбежном: на Площади Рынок в добавок к известному далеко за пределами города и Украины ресторану "Криївка" (кстати, довольно прикольному, но не для лиц старшего поколения и не для людей без чувства юмора) появилась теперь и "Книжкова Криївка" (Книжковий Клуб-Книгарня).

Краешком глаза глянула на ассортимент и названия книг, и желание задержаться дольше пропало очень быстро... или может это я так неудачно зашла или неудачно "глянула"? Прогулялась хорошо известными с детства плиточками Площади Рынок - чуть не переломала ноги (каблуки уже давно не ношу); прошлась мимо одной (достаточно престижной в городе) школы - ощутила, что уши стали вянуть и быстро сворачиваться в трубочку...

Словом, "начали за здравие, закончили за упокой" :) - как же хочется верить, что кроме взвинченных туристами и для туристов цен и многочисленных сувенирных магазинчиков и бесконечных кофеен, от которых уже просто рябит в глазах, в моём любимом родном городе детства что-то наконец-то когда-то существенно изменится к лучшему...

Welcome to 3.0 Era

Ще досі під враженням від вчорашнього міні-кемпу (четвертого по рахунку), організованого київським Майкрософтом. Ніби всього 2 години вечірнього часу, але інформації та вражень достатньо як мінімум на найближчий місяць - як раз до наступного кемпу :)

Цього разу презентерами були майкрософтівці Андрій Тєрєхов ("Хмарні обчислення"), голова освітнього центру i-klass Ігор Паламарчук та Віталій Грам ("Офіс-365 - бета").

Цікаво було дізнатися, що саме хмарні технології успішно використовувалися при створенні фільму "Аватар" (ну, не хотілося людям з собою постійно сервери возити, то ж центральний сервер був один и стояв собі спокійно в Америці), і в результаті не було втрачено жодного Мб інформації.

Також, пораділа за стривожених можливими майбутніми скороченнями ІТ-шників та системних адміністраторів, яких заспокоїв Ігор Паламарчук: "Не стоит бояться облачных технологий. Мы просто переходим от жигулей к BMW".

Ігор також влучно зазначив, що означає справжня мобільність в епоху web3.0, тому знову просто цитую: "Я должен быть готов потерять любой свой гаджет, не потеряв при этом ничего из своих личных/корпоративных данных. Вот это  - мобильность сегодня" та порекомендував цікавий (як на мене) софт з функціями share docs/share files and online collaboration для фейсбуку - http://docs.com/

Ну, і не менш цікаво було дізнатися про вихід бета-версії нової хмарної розробки Майкрософта - "Офісу-365", яку презентер представив не інакше, як "облако на ваших условиях".

Добра новина - бета-версією на 25 робочих місць можна вже користуватися безплатно (радили вказати, що ви проживаєте в США :)). Вона містить такі основні елементи, як Office Professional Plus, Exchange Online, Sharepoint Online (онлайн-портали окремих співробітників та спільні колективні платформи) та Link Online (чати, вебінари, аудіо-відео дзвінки і т.д.). Вихід першої комерційної версії планується на перший квартал 2012 р., ціна для малого та середнього бізнесу складатиме 6у.о./місяць за одного користувача.

Взагалі, Майкрософт дуже любить українські бібліотеки, тому хто зна - можливо будуть якісь особливі умови? ;)

Трохи більше про враження учасників кемпу можна дізнатися за хеш-тегом події у твіттері #mscampua.

Одну з найцікавіших презентацій кемпу (про ті самі хмари) вже викладено автором, запрошую до перегляду:

Що таке хмарні технології на прикладі кулера з водою

View more presentations from Microsoft Ukraine