... або що можна зробити всього за якихось 100 млн доларів.
вторник, 17 мая 2011 г.
понедельник, 16 мая 2011 г.
Мальована бібліотечна реклама - ефектно й ефективно
Сьогодні в твіттері всі діляться цими душевними бібліотечними картинками з Сан-Франциско. Не втрималася і я :)Власне, самі малюнки, які Публічна бібліотека м. Сан-Франциско використовує в рекламних цілях, лежать тут.
Тому просто додам, що мені сподобалася сама ідея (схоже на комікси, але більше для дорослих), виконання (ілюстратор) і деякі з пояснень до малюнків, які додаю нижче. Переклад приблизний:- 90% книг, які ми тут маємо, немає в Інтернеті.
- Якщо щось існує, у нас воно є. Якщо в нас його немає - ми його знайдемо.
- Люди приходять сюди, щоб піти з вулиці... та щоб трохи посидіти одне біля одного кожного дня.
- Бібліотека - це не просто інформаційний центр. Це місце завжди було притулком для будь-кого, незалежно від соціального статусу. Це місце для інтелектуалів та псевдо-інтелектуалів, для самотніх людей.
- "7 млн людей проходять через нас щороку" (охоронець).
- Ця бібліотека відзеркалює населення, що живе у Сан-Франциско.
вторник, 10 мая 2011 г.
Травневі кримські нотатки
Один дуже поважний бібблогер якось сказав мені, що з блогами іноді буває так, що вони на певний час стають некерованими. Я і тоді не заперечувала, і зараз погоджуюся, т.я. от мій блог, наприклад, останнім часом стає все більше та більш краєзнавчим... Напевно весна впливає :)
Особливо, якщо тебе кидає весною то на захід, то на південь, то знову в центр, де за дивними законами примхливої (цього року так точно) природи виявляється навіть тепліше, ніж на омріяному морському узбережжі.
Словом, досить ліричних вступів - травневі свята цього року в Криму були, відверто скажемо, не найкращими. Звичайно, дощами як у Києві, нас не поливало і снігом, як у Польщі, не посипало, але порівняно з минулими роками складалося враження, що весна припізнилася як мінімум на місяць, і про жодні купання-загоряння навіть і думати не довелося.
Проте було надзвичайно цікаво подивитися на цей невеличкий західний куточок Криму та побачити його "справжнім" - тобто таким, яким він є не під час, а до початку масового відпочинкового сезону, коли за ненормальною масою відпочиваючих не бачиш ані місцевих жителів, ані нормального укладу їхнього життя.
Виявилося, що у типовому смт (селищі міського типу) дуже багато молодих мам з декількома дітьми. Порівняно з моїми київськими спостереженнями, де середній вік середньої мами з дитиною до трьох років складає 28-30 років, кримські батьки значно молодші (23-26 років), та й виглядають краще (ну, тут якраз все просто - екологія :).
Живуть люди просто й спокійно - після 9-ї, а іноді й 8-ї години містечко ніби вимирає, в кафе/піцерії/ресторани ходять лише по великих святах. Більше того, більшість цих самих кафе-піцерій-ресторанів тільки літом і працюють, протягом року актуальні лише чебуреки :).
Ну, і якщо рідкісні травневі відпочиваючі-подорожуючі не наважуються, то місцеві жителі таки беруть ініціативу в свої руки та за будь-якої погоди та температури, попередньо "розігрівшись" та з відчайдушними криками відкривають купальний сезон.
Колеги запитували мене сьогодні, чи не заходила я до бібліотеки. Скажу чесно: не заходила :), хоч іноді так і хотілося запитати в когось із перехожих "Извините, не подскажете, как пройти в библиотеку?". Але ми були з сином в місцевому історико-краєзнавчому музеї, і скажу, що не зважаючи на його невеличкі розміри нам там дуже сподобалося.
Підозрюю, що малому найбільше запам'яталася акула з черепахою, а от мені як відомій ретроградці та любительці усього доброго та давнього сподобалися документи, накази та фото епохи Олександра ІІ та листи з фронту часів Другої Світової війни, які писали молоді хлопці до своїх мам. Писали небагато, просто, з орфографічними помилками, іноді дещо наівно, але дуже щиро, правдиво і від душі.
- "Сейчас холодно, и мы тут живём в окопах, как зайцы. Но мама, осталось ещё немножко чтобы это всё пережить, а потом уже говорят, что будет легче..."
- "Здесь такой грохот, треск, взрывы, пулемёты - ты бы это только видела! Немцев много, но мы их бьём по-сталински..."
- "Завтра готовимся к переправе. Вода в Днепре холодная..."
Як свідчили документи, більшість з цих листів додому були останніми.
Особливо, якщо тебе кидає весною то на захід, то на південь, то знову в центр, де за дивними законами примхливої (цього року так точно) природи виявляється навіть тепліше, ніж на омріяному морському узбережжі.
Проте було надзвичайно цікаво подивитися на цей невеличкий західний куточок Криму та побачити його "справжнім" - тобто таким, яким він є не під час, а до початку масового відпочинкового сезону, коли за ненормальною масою відпочиваючих не бачиш ані місцевих жителів, ані нормального укладу їхнього життя.
Виявилося, що у типовому смт (селищі міського типу) дуже багато молодих мам з декількома дітьми. Порівняно з моїми київськими спостереженнями, де середній вік середньої мами з дитиною до трьох років складає 28-30 років, кримські батьки значно молодші (23-26 років), та й виглядають краще (ну, тут якраз все просто - екологія :).
Живуть люди просто й спокійно - після 9-ї, а іноді й 8-ї години містечко ніби вимирає, в кафе/піцерії/ресторани ходять лише по великих святах. Більше того, більшість цих самих кафе-піцерій-ресторанів тільки літом і працюють, протягом року актуальні лише чебуреки :).
Ну, і якщо рідкісні травневі відпочиваючі-подорожуючі не наважуються, то місцеві жителі таки беруть ініціативу в свої руки та за будь-якої погоди та температури, попередньо "розігрівшись" та з відчайдушними криками відкривають купальний сезон.
Колеги запитували мене сьогодні, чи не заходила я до бібліотеки. Скажу чесно: не заходила :), хоч іноді так і хотілося запитати в когось із перехожих "Извините, не подскажете, как пройти в библиотеку?". Але ми були з сином в місцевому історико-краєзнавчому музеї, і скажу, що не зважаючи на його невеличкі розміри нам там дуже сподобалося.
Підозрюю, що малому найбільше запам'яталася акула з черепахою, а от мені як відомій ретроградці та любительці усього доброго та давнього сподобалися документи, накази та фото епохи Олександра ІІ та листи з фронту часів Другої Світової війни, які писали молоді хлопці до своїх мам. Писали небагато, просто, з орфографічними помилками, іноді дещо наівно, але дуже щиро, правдиво і від душі.
- "Здесь такой грохот, треск, взрывы, пулемёты - ты бы это только видела! Немцев много, но мы их бьём по-сталински..."
- "Завтра готовимся к переправе. Вода в Днепре холодная..."
Як свідчили документи, більшість з цих листів додому були останніми.
четверг, 28 апреля 2011 г.
Дитяче читання та Інтернет: від слоника Дзвоника до слонопотама
Вже п'ятий рік поспіль місто Лева збирає дітей, їх батьків, видавців, авторів, бібліотекарів, митців, вчителів, викладачів, дослідників та всіх небайдужих до книги людей на Міжнародний фестиваль дитячого читання.
З першого погляду на назву цієї 3-денної імпрези я не одразу зрозуміла, що це таке. Тому вирішила виділити трохи часу для другого погляду і... знайшла програму Фестивалю на 37 сторінках, яка просто мене шокувала :). Щоб довго не описувати, чого і чому, просто даю лінк. І коротеньке відео :).
Ну, і мабуть ви вже здогадалися, що цього року й мені з декількома колегами з програми "Бібліоміст" пощастило відвідати цю непересічну подію, а зокрема таку її частину, як ІV Міжнародну науково-практичну конференцію "Дитяче читання та Інтернет" (дякуємо нашим друзям із Львівської обласної бібліотеки для дітей та Форуму видавців за запрошення та пропозицію співпраці :)).
Щойно завершився перший день конференції, а вражень вже на цілий добрий довгий допис :). Проте, зважаючи на пізню годину, роблю традиційний короткий огляд.
Було надзвичайно цікаво дізнатися від Емілії Огар з Української академії друкарства, що у травні 2011 р. у Лондоні відбудеться Перший всесвітній конгрес електронного читання, який виглядатиме як такий собі самміт видавців традиційних та електронних книг. От би на ньому побувати, хоч віртуально :)
Також вже внесла собі у щоденник знайти та приєднатися до сторінки на Фейсбуці під назвою "Українська дитяча література" та якщо не зареєструватися, то по крайній мірі стати періодичним читачем веб-портала "Читальня Слоника Дзвоника", який під своїм справжнім іменем Володимир Читай справив на мене дуже позитивне враження.
До речі, слоник Дзвоник зараз в активному пошуку інформаціних партнерств, у тому числі з дитячими та юнацькими бібліотеками,
З першого погляду на назву цієї 3-денної імпрези я не одразу зрозуміла, що це таке. Тому вирішила виділити трохи часу для другого погляду і... знайшла програму Фестивалю на 37 сторінках, яка просто мене шокувала :). Щоб довго не описувати, чого і чому, просто даю лінк. І коротеньке відео :).
Ну, і мабуть ви вже здогадалися, що цього року й мені з декількома колегами з програми "Бібліоміст" пощастило відвідати цю непересічну подію, а зокрема таку її частину, як ІV Міжнародну науково-практичну конференцію "Дитяче читання та Інтернет" (дякуємо нашим друзям із Львівської обласної бібліотеки для дітей та Форуму видавців за запрошення та пропозицію співпраці :)).
Щойно завершився перший день конференції, а вражень вже на цілий добрий довгий допис :). Проте, зважаючи на пізню годину, роблю традиційний короткий огляд.
Було надзвичайно цікаво дізнатися від Емілії Огар з Української академії друкарства, що у травні 2011 р. у Лондоні відбудеться Перший всесвітній конгрес електронного читання, який виглядатиме як такий собі самміт видавців традиційних та електронних книг. От би на ньому побувати, хоч віртуально :)
До речі, слоник Дзвоник зараз в активному пошуку інформаціних партнерств, у тому числі з дитячими та юнацькими бібліотеками,
Подписаться на:
Сообщения (Atom)
