Гарбузовий суп для тих, кому не подобається хелоуін

Пишу цей пост у темній кімнаті в сутінках на скрипучому кріслі... воно й не дивно - ввечері хелоуін - свято, нині дуже модне серед молоді та прогресивного офісного планктона. В цей вечір на підвіконнях виростають гарбузи зі свічками замість очей, а діточки та дорослі змагаються, хто виглядає страшніше у червоно-чорному вбранні аля Фреді Крюгер, вампір або відьма.

Я, очевидно, не дуже прогресивна, тому що цього свята не люблю - так само, як розтиражоване та комерціалізоване свято Валентина. На відміну від інших американських свят (Дня подяки, Columbus Day або Дня незалежності, наприклад).

Що я маю проти Хелоуіна? Довго пояснювати... можливо, мені занадто часто зустрічаються чортики та відьми у реальному житті (достатньо вийти на вулицю), щоб я ще шукала з ними контактів на вечірках + не люблю, коли такі корисні й багаті на каротин гарбузи використовують не за призначенням.

Тому я сьогодні вирішила розрізати чудового маленького темно-помаранчового гарбузика та зробити з нього суп. Вийшло дуже навіть смачно - по крайній мірі чоловік з їв та не жалівся.

Пан Бібліотекар радив дати рецепт, але я щось не наважуюся - раптом комусь не сподобається, бо суп був без традиційної картоплі та з часником замість цибулі :)

А тим, хто таки відмічає це свято, бажаю гарної чорно-червоної забави та швидкого одужання після неї :). Sweet November's coming!

Семінар лідерів - НЕофіціоз

Практично весь семінар у Кам'янці можна описати саме, як неофіціоз. Але були деякі моменти, які варто згадати окремо.

Зокрема, відкрила для себе таку закономірність: хто як грає в боулінг, той так і працює (варіація, яку озвучила учасниця з м. Каланчак "грати в боулінг - це майже так само, як писати проект").

Дивіться самі: першою кидала м'яч представник УБА Оксана Бояринова - тендітна молода дівчина романтичного вигляду з довгим волоссям. Вона повільно й плавно підбігала до доріжки, ніжно робила розмах і раптом... м'яч з незподівано шаленою швидкістю летів більш-менш в ціль.

Далі кидав Мінкульт... це треба було бачити, вірніше чути - доріжка гриміла так, що не звернути увагу на відповідного відомчого представника було просто неможливо.

Американка Меган ніби нічого особливого не робила, але в неї якось все "добре йшло". 

Вже згадана вище представник бібліотеки м. Каланчак Херсонської області (вона ж - народний депутат) грала в боулінг перший раз у житті, до того ж почала грати з деяким запізненням, але це зовсім не завадило їй обіграти всіх у своїй команді.

Ну, і може це звучить не зовсім скромно, але (є свідки!) у групі Бібліоміст + Тетяна з Миколаївської Гмирьовки виграла я :).

Нарешті, була невелика група бібліотекарок, які так і не наважились попробувати кинути м'ячик і тільки стояли, спостерігали й фотографували інших. Підозрюю, що вони також довго не могли наважитись податися на програму лідерів, але в останній момент таки передумали і зробили це.

Отже, бажаю всім, у кого не вистарчило сміливості наважитися подати анкету на участь в цій програмі цього року, не стояти більше в стороні та спостерігати, а обов'язково взяти участь наступного року. 

А якщо не захочете, то, як каже спеціаліст з розвитку веб-ресурсів Бібліомосту Анна Тараненко, "Бібліоміст прийде до вас сам" :)    

Сільська бібліотека: мы раз вошли в её положение, два вошли в её положение, а потом оставили её в её положении:)

Бібліоміст підходить до справи нетрадиційно

Саме під таким "девізом" М. Жванецького пройшов другий день семінару. Мала честь прослухати виступи та презентації Надії Богзи з Миколаєва та Валентини Ярощук з Рівного. Після обіду повинна бути моя презентація... м-даа... після таких спікерів й авторитетів! Але Бібліоміст ніколи не лякався важких завдань... прорвемся!

В крайньому випадку покажу, як Валентина Петрівна танцювала вальс, а її співробітники - ріо-ріту в своїй бібліотеці 30 вересня ;)

З презентації Надії Богзи з миколаївської "Гмирьовки" найбільше запам яталася фраза, яка найкраще відображає її враження від побаченого в бібліотеках Ілінойса, США: "сделайте мне скорей укол, чтобы я это скорее забыла".



Районна бібліотека гуляє по Коблево та знімає відео

 А зараз ще пару слів - виявляється,  такі собі цифрові "шевченкові хати" вже є у селах Миколаївщини. Там же (тобто, в селах) процвітають й бібліо-кафе на європейський манер. На відміну від сільських шевченкових хат київщини з древніми меблями та потужним сільським хором з пенсіонерок. А в горах Карпат часто можна побачити мобільні бібліотеки на новеньких жигулях та супутникові і-нет центри, які об єднують бібліотеки та ближні хутори. Цікаво? Сама в шоці :)

Типова сільська "книгозбірня" Миколаївської області

Та й взагалі - останні тренди розвитку сільських бібліотек - вони часто міняються приміщеннями з сільрадами (тобто, перебираються з маленьких неопалених хатинок до просторних теплих приміщень з євроремонтом). Звісно, така ситуація не є дуже типовою, але достатня кількість прецедентів вже є, адже спасение утопающих - дело рук самих утопающих.

Хто на жигулях, а хто на автобусі -
бібліотеки мандрують селами

Лідери бібліотечної справи в Кам янці-Подільському - репортаж з полів

Добра новина - сьогодні розпочався (власне, перший день вже закінчився) перший семінар для тих, хто таки наважився податися на програму бібліотекарів-лідерів Бібліомоста. З самого ранку тихий та спокійний Кам янець почав гудіти - це приїхали "наші" з усіх куточків України.

Здається, найбільша "група захвату", як жартома назвали її бібліотекарі з заходу, приїхала з Харківської області - браво, Харків впереди планеты всей! :). Якщо чесно. ще ніколи не писала в блог сидячи в ресторані та слухаючи шансон+попсу, який співає хлопець безпосередньо за мною... але життя (точніше, Wi Fi) заставило...

Вражень насправді дуже багато, емоцій - ще більше, але таки спробую сконцентруватися на декількох найяскравіших моментах. Найкращі презентації викладу з часом у Торбинці корисних матеріалів... о, мій улюблений Ерік Клептон пішов... :)

Думала донедавна, що мене вже мало в цьому житті що зможе здивувати... виявилося, що я помилялася. Бо Вінницька Тімірязєвка розповіла, що вони вже мають душову кабіну з усім необхідним (не для директора чи персоналу, а саме для відвідувачів) та диванчик для тих читачів-користувачів, які надають перевагу працювати лежачи.

Дізналася також, що вже існує електронний папір, то що Бігдан - це, виявляється, найвідвідуваніший вебсайт України... хто б міг подумати!

Відкрила для себе, які приємні, людяні та душевні люди працюють, виявляється, у відділі бібліотек нашого Міністерства культури. Із великим захопленням прослухала презентацію Дмитра Рябіченка (жіночки дивилися на нього великими очима та все старанно записували, а потім завалили нас флешками) та пошкодувала, що недостатньо його слухала, коли він працював за сусіднім столом зі мною :)

Презентації всіх тренерів бібліотекарі слухали ду-уже уважно. І все записували й записували...

І, основне... але про це вже завтра...  Постараюся також викласти найближчим часом фотографії деяких ключових та пікантних моментів.




Викладено подкасти вебінара Львів-Москва "Бібліотеки 2.0"

Для тих, хто не слухав/ще не знає про те, як будь-яка сучасна бібліотека (велика й мала, обласна й районна) може ударними темпами залучати до своїх книжкових фондів або вже існуючого електронного каталогу нових користувачів прямо з Інтернету.

На блозі автора вебінара Іллі Сорокіна (блог Рок-н-ролл в библиотеке - він же двоюрідний брат нашого Бібліотечного гопака :)) викладена як сама презентація, так й її аудіозапис з усіма поясненнями та коментарями (подкаст).

На сьогодні викладено дві частини, найближчим часом з'явиться третя.  Заходьте!

Львів-Москва подкасти з вебінара "бібліотеки 2.0"

Незабаром ЄВРО-2012. А де ж бібліотеки??

…У рамках підготовки до європейського чемпіонату з футболу влада України розпорядилася випустити понад мільйон українсько-англійських розмовників і відкрити безкоштовні мовні курси для співробітників міліції, працівників пошти і медичних установ.

Організатори заходів ЧЄ обіцяють, що вільно поспілкуватися з іноземцем, вказати йому правильний маршрут і в разі потреби надати йому посильну допомогу зможуть навіть люди похилого віку і діти.

Все йде за планом?

Як зазначив на брифінгу в кабміні віце-прем'єр-міністр Борис Колесніков, будівництво практично всіх об'єктів, де відбуватимуться заходи "Євро-2012", йде за графіком.

Також, на переконання віце-прем'єра, ударними темпами йде зведення готелів, і є надія на те, що проблема розселення гостей буде повністю вирішена.

Але цей оптимізм поділяють далеко не всі.

Скептики констатують, що ціни на номери та послуги в багатьох готелях Києва, Донецька, Дніпропетровська, Львова та інших великих міст України давно перевищили середньоєвропейські показники, і не кожен іноземець зможе викласти за ніч у не найрозкішнішому готелі близько 200 доларів США.

Керівництво ж вищих навчальних закладів, які мають велику базу нерухомості, практично не реагує на заклики офіційного Києва надати свої гуртожитки гостям чемпіонату.

Непоганою альтернативою системі готелів тут можуть стати так звані хостели – відносно недорогі, але досить затишні і популярні у місцевих туристів заклади, де гостю, як правило, надається ліжко-місце й елементарний сніданок.

Хоч як би там було, офіційний Київ укотре запевнив і співвітчизників, і міжнародну спільноту, що Євро-2012 відбудеться на найвищому рівні…

Оригінал матеріалу можна прочитати тут.

Як на мене, тут ще не вистарчає бібліотек – без жартів, до найбільших міст України приїде купа іноземців (та й наших з ін. міст), які без сумніву захочуть скористатись безкоштовним і-нетом, переслати свіжі фото/відео на батьківщину або просто подивитись, де в цьому місті можна гарно повечеряти/погуляти/випити/культурно відпочити. Якби я була Pani Bibliotekar, я би обов’язково скористалася такою можливістю та, наприклад, написала би під це проект та попросила Гейтсів його підтримати…      

А бабочка крылышками бяк-бяк-бяк-бяк

Або київські несподзянки очами колишньої львів'янки

Сьогодні зранку в метро на станції Університет почула щось з репертуару Й.С. Баха у виконанні скрипки (незвично т.я. до цього чула й сама пробувала виконувати такий репертуар виключно на фортепіано й клавесині подивіться тут в МР3).

Піднялася трохи вище - хлопці-студенти (консерваторія недалеко) стоять із скрипками та "культурно зароблять гроші" + тим самим створюють оптимістично-романтичний настрій всім пасажирам підземки. Постояла ще трохи - почався Чайковський... дала їм 1 гривню :)

А вчора ввечері, проходячи по Хрещатику, побачила, що на місці колишнього дорогого та (судячи з того, що він таки врешті-решт закрився) нікому не потрібного магазина відкрився книжковий клуб ЧИТАЙ-ГОРОД - заходьте!

Не знаю, кому як, але мені стало приємно... хоча б від того, що нарешті в самому центрі нашої столиці почали відкривати й щось окрім бутіків та ресторанів.

Може й до нової сучасної бібліотеки колись доживемо... По крайній мірі, на центральних станціях метро вже давно рекламується київська молодіжна бібліотека "Молода гвардія", і це вже непоганий початок.

Ваще не вмэрла Украина!

Не сумніваюся, що "кореспондент" читають зараз багато, по крайній міні в усіх великих містах. Але не втрималася, щоб трохи не по копі-пастити :). І не додати свої 5 коп

... Киев выглядит великолепно. Улицы бурлят народом даже вечером, на каждом углу небольшое кафе - их легко найти по цветным лампочкам. Кормят вкусно и по московским меркам недорого. Думаете, что Киев - провинция? Ничуть, пишет Матвей Ганапольский в Московском комсомольце.

Отреставрированные и новые гостиницы сияют металлом и стеклом. В одной из них традиционная воскресная радость, куда сбегаются гурманы, на нескольких столах выставлена вся кухня мира, один раз платишь и ешь без ограничений. Ешь устрицы, например. Или суши с сашими. Ешь сколько захочешь.

Да, это есть и в Москве, но пригласивший меня на пиршество тонкий знаток подобных радостей поясняет, что в точно таком же отеле в столице России так, да не так: за десерты и сладости ты платишь отдельно. Отдельно платишь даже за чай и кофе, что вообще странно, если учесть, сколько ты уже заплатил за шведский стол из тридцати блюд средиземноморской, европейской и азиатской кухонь.

В общем, Киев жжет!

На улицах полно молодежи, говорящей по-украински, любовные парочки воркуют на “мове” - это считается хорошим знаком для будущего национального языка. Национальные миллионеры, и даже миллиардеры, инвестируют, строят, артисты выступают, а мэры…

Киевский мэр - герой не только политических, но и юмористических шоу на Украине. И ему тут все, что думают, высказывают в глаза, а не в спину. Да высказывают порой в таких выражениях, что у нас бы давно закрыли попытавшийся устроить нечто похожее телеканал.

Для украинцев Россия вдалеке, но она - рядом. Она - постоянный раздражитель.

Пришедшие к власти “регионалы” во главе с Виктором Януковичем считают “перекосы” предыдущего правления Ющенко “навсегда перевернутой страницей”. Им противостоят “националы”, если их можно так собирательно назвать, которые ежедневно заявляют, что Янукович предатель, московский наймит и что Украина капитулирует перед Россией, сдавая одно завоевание Майдана за другим.

Дискуссия эта еженедельна. Ее (или вернее “их”, потому что этих дискуссий несколько) смотрит вся Украина. Это обязательный украинский политический ритуал - три мощных политических ток-шоу, идущих в прямом эфире, на трех разных украинских каналах.

Разнообразные политические ток-шоу идет много часов, вся Украина наблюдает за поединком мнений.

Я смотрю на украинцев, как на марсиан.
Воистину “что имеем - не храним, потерявши - плачем!”.
Да, я понимаю, что гривна неожиданно резко упала и все вздорожало.
Это очень плохо, но украинцы могут это обсудить.

Говорят, что к горячей воде в кране очень быстро привыкаешь. Отвыкнуть трудно.
Я не виню украинцев в том, что они не замечают своей свободы, - просто она стала для них естественной, как воздух. Дай Бог, чтобы они стояли на ее страже и могли ее защитить.


І весна... або "З 8-м березня, любі жінки!"




Чудова київська зима

 

Як кажуть, найкращий засіб від кохання з першого погляду - подивитися на людину другий раз. Так саме й автору варто було би затриматися в тому ж Києві трішечки більше й погуляти не тільки багатим Хрещатиком, але й Троєщиною та Шулявкою, наприклад.  



@Pan Bibliotekar - "перетворення на муху" у даному випадку - це лише тимчасово :) 

Новые данные об украинской блогосфере от Яндекса

Яндекс: число twitter-пользователей в Украине за год выросло на 400%

А я ще сумнівалася, чи лізти мені в Твітер... таки доведеться :). Ну, і блог я розпочала таки вчасно - як раз, щоб підтримати зростання української блогосфери - дякую Шефу, який вчасно підказав! 

В прошлую субботу в Киеве Антон Волнухин из Яндекса представил новые данные об украинской блогосфере.

Итак, в настоящее время в Украине есть 700 тыс. блогов (годом ранее – 500 тыс.). Активных из них – 120 тыс. За год украинская блогосфера выросла на 40%, при этом число твиттер-пользователей увеличилось на 400%.

Сейчас в стране есть около 80 тыс. пользователей твиттера. При этом полгода назад их было всего 35 тыс. Примечательно, что 23 тыс. из них иногда пишут на украинском языке, а 10 тыс. используют украинский, как основной язык для микроблога.

Как видно, блогосфера замедлила свой рост. При этом такая тенденция наблюдается не только в Украине, а по всему миру. Джерело

Нью-Йоркcька осінь очами киянки

Рік тому, приблизно о тій самій порі року мені пощастило провести цілих 5,5 днів у Нью-Йорку - в перший і, дуже сподіваюся, не останній раз.

Знаменитий Бродвей (театральна частина)

Про Нью-Йорк у мене були дуже чіткі уявлення з тих типових голівудських фільмів, де всі зранку бігають та вигулюють собак у Центральному парку, харчуються в ресторанах, одягаються переважно "від кутюр", ходять з Маками та іншими надкушеними яблуками у кишені, одягаються в Bloomingdales & Macy's, їздять на жовтих таксі, призначають романтичні зустрічі на Empire State Building та постійно п ють каву прямо на вулиці. Виявилося, що... так воно насправді й є :).

Єдине, в чому я не встигла переконатися - то чи справді на Брайтон-біч ніхто не говорить англійською. Ну, може вже наступним разом...

У чому я таки встигла переконатися - так це у тому, що напевно з 80% всіх емігрантів з колишнього Союзу живуть саме у Нью-Йорку. За 2,5 вільних днів і 2 вільних вечора я встигла побувати в гостях у чотирьох сім ях наших родичів (двох українських та двох російських) та побачитися з найдорожчою подругою дитинства, яка жила на сусідній вулиці.

Ціни на рибу в чайна-тауні виявилися привабливими

Ну і, звичайно, я просто не могла не зайти до найбільшої публічної бібліотеки, яка до речі входить до офіційного списку найцікавіших місць для відвідування туристами та чайна-тауну (в Києві такого точно не побачиш), золото-фінансового центру міста та музею Метрополітен.  

Розповісти про все не зможу за браком часу та місця, але Нью-Йоркська публічна бібліотека мені таки ду-уже сподобалась!

Уол-стріт або десь там

Не стільки ззовні та своїм інтер`єром (національна парламентська у Києві виглядає не гірше), скільки своєю атмосферою та відношенням до читачів-користувачів (бо не всі там власне тільки читають). Ну, це не враховуючи "шмону" всіх торб та рюкзаків відвідувачів, але це характерно для країни в цілому, тому я на такі дрібниці наприкінці п ятого дня вже навіть не зважала.

Коли ми з чоловіком приєдналися до оглядової екскурсії бібліотекою, перше, що ми почули, було "... наша бібліотека є відкритою для будь-якої людини, незалежно від її громадянства, національності...." і далі йшов стандартний політ-коректний набір. Але якщо відкинути сарказм - можна собі тільки уявити, що б сказала бабулька-бібліотекарка якоїсь бібліотеки на Троєщині в Києві якомусь китайцю-нелегалу, який би спробував записатися до бібліотеки? :))

Також, все, що робили у бібліотеці рядові бібліотекарі - починаючи від охоронця і закінчуючи зав залом Wi Fi, вони робили через призму "це є Ваша бібліотека, і ми тут працюємо саме для Вас!"

Скажете, знову сильно "по-американські"? Можливо, але як на мене, то це набагато краще за нашу ще й досі типову для багатьох бібліотек "призму": не брудніть наші килимки своїми брудними чоботами та не чіпайте наші старі книжки своїми нечистими пальцями :).

На щастя, це вже поступово змінюється, але з огляду на кількість бібліотек в країні, процес "зміни призм" триватиме ще довго. Бажаю, щоб у вашій бібліотеці він відбувся швидко й легко!

Контент - валюта Інтернету (враження з MSБлогтобер-Фесту)



Була сьогодні на Blogtober Fest, організованому київським Майкрософтом  у партнерстві з Яндексом, Самсунгом (він розігрував симпатичний нетбук, який на жаль виграв один молодий чоловік, що не дуже-то його й хотів... life's cruel), та, звичайно, "зірками нашої блогосфери" (без сарказму).

Відкрив Фест директор Майкрософта Дмитро Шимків (який колись починав зі студентського Aisec-а) віршами мого улюбленого Гумильова, і я зрозуміла, що це буде ще той Фест...

Власне, так воно і було - дівчата в білому, що танцювали у величезному вікні Internet Explorer9; пряма трансляція твітів на великому екрані; прикольні презентації від представників яндекса та, звичайно, "відверті розмови про це" - про українські та російські блоги, блогосферу в цілому, як все починалось й де ми зараз, останні тренди, секрети успіху та наші з вами, шановні блогери, перспективи.

Що сподобалось особливо - так це та невимушено-демократична й легка атмосфера заходу (цілий день пролетів, як декілька годин), яку створили як організатори, так і самі блогери-учасники + повна відсутність цензури (в залі було повно Макінтошів та ін. "яблуневої" продукції; каверзні та відверті запитання були ознакою хорошого тону).

Пошкодувала, що не була в джинсах ... просто якось забула, що вже субота і що йду не на роботу :), наступного разу, якщо мій блог до того часу буде живий та здоровий, підготуюсь краще.

З того набору візитівок та контактів, які я побачила на Фесті, найближчим до мене виявився лише Бібліоміст, який представляла Ганна Тараненко. Шкода, що вас, Пане Бібліотекарю, не було - втрьох було би веселіше. Але ми вже там з Анною постаралися - розмалювали своїми бібліотечно-танцювально-комп ютерними мотивами та лінками всі стіни, і було видно, що люди трохи зацікавилися деякими словосполученнями :)

З понеділка буду викладати фотки, а наразі ще декілька фраз, які запам яталися найбільше:

- блог - это СМИ, которое никогда зря не пачкало бумагу;

- контент - валюта Інтернета;

- раскрутка блога сравни любовному флирту;

- можно либо сначала стать знаменитым, а потом блоггером; либо просто стать знаменитым блоггером;
-  Простите, а вы кто? Да... старый муж новой сотрудницы Майкрософта;

- работайте над своим блогом каждый день, включая выходные, и через какие-то 3 года он превратится в процветающий бизнес...

чого і вам бажаю. Тут можна подивитися одну з найкращих презентацій, а тут (українська блогосфера) - найповніший відгук та "репортаж". Вибачте, але відгуки з ЖЖ я не публікую та переважно не читаю :)

П'ятниця в стилі Library Nostalgie

Нарешті п'ятниця! Thanks God! Як сказала би моя улюблена Фаїна Раневська, яку я особливо люблю в образі домомучительницы з мультика про Карлсона, "я сказочно устала!"

І тому чомусь дуже тягне ммм... "понастальгировать". Вночі снилася книгарня-читальня-ресторан у Брюселі (раджу подивитися фото). Цікаво, чи готують там каштани, які так не любить Пан Бібліотекар...

А потім пригадала, як їла булочки з маком та проводила всі вихідні разом з іншими одногрупниками у читальній залі університетської бібліотеки ім. Драгоманова (чи на вул. Драгоманова, е-ех... давно це було!) у Львові. Не знаю, як там зараз (якщо хтось знає- розкажіть!), а тоді, взимку, було досить зимно й ми часто сиділи у верхньому одязі та ще й в рукавицях і бігали на ксерокс поза стінами бібліотеки. Нічого гарячого (чай, кава, капучіно...) типа тих смачно-хімічних напоїв, які зараз можна випити з будь-якого кавового автомату на вулиці тоді поблизу теж не було.

Але це зараз всі такі балувані, а тоді... ми дуже любили свою бібліотеку, й найкращі студентські спогади (ну, ще кращими є тільки спогади зі студентських гулянок на фізичному факультеті та Новий рік в гуртожитку :)) в мене залишилися саме про МОЮ УЛЮБЛЕНУ УНІВЕРСИТЕТСЬКУ БІБЛІОТЕКУ. Більше того, саме там мені запропонували мою першу роботу (хлопець за сусіднім столом підійшов та запитав, чи не хочу я спробувати попрацювати hostess на презентаціях декілька разів на тиждень). To be continued... 

Страва для бібліотечних гурманів

Коли відводила дитину в садочок зранку, побачила, що на фруктових розкладках з явилися каштани. Першою думкою було "Ну це з треба - вже на каштанах гроші заробляти!" Але вчасно прийшла наступна думка: "Їстівні!"І точно - виявилося, що їх треба запікати в духовці. І тут прийшла третя думка (бо як правило третя думка, як і третій тост за любов, у мене останнім часом виключно про БІБЛІОТЕКУ... дуже я, знаєте, переймаюся, особливо після останнього майстер-класу Пана Бібліотекаря та вебінара Рок-н-рола . :))... Каштани - це ж як наші бібліотеки! Всі думають, що них можна тільки дивитися або використовувати як засіб проти молів та, у перемеленому стані, варикозу (або, як думає переважна кількість людей, бібліотеки можна використовувати лише для читання книжок, й переважно старих, в яких вже скоро молі позаводяться). Але як мало людей знають, що бувають й каштани, які можна вживати як вишуканий, до того ж доступний (20 грн за кг, дешевше ковбаси!) гастрономічний десерт! По аналогії - як мало людей знають, що в сучасних українських бібліотеках, й не тільки в великих містах, але й в районних центрах і багатьох селах можна безоплатно, оперативно й якісно навчитися інформаційним технологіям від основ комп ютера до веб2.0, отримати безкоштовний доступ до І-нету та ще й консультацію досвідченого фахівця-бібліотекаря щодо пошуку онлайн, можна залишити свою дитину на півдня (бібліо-няні, як наприклад у Львові), а можна й реалізувати разом з бібліотекою шикарний проект задля користі місцевої громади та ще й отримати для нього фінансову підтримку від самого Біла Гейтса!Одним словом, за ці 3 хвилини я зрозуміла, що треба сьогодні таки запекти каштани в духовці... Хто ще не пробував - приєднуйтеся! Продаються на розкладці біля ст. м. Житомирська в Києві          

Трохи вальсу в середу

 Не зли других, и сам не злись,
Мы только гости в этом мире,
и если что не так смирись,
будь поумнее, улыбнись,
ведь в мире все закономерно,
зло излученное тобой,
к тебе вернется непременно. " 

Щось сьогодні у нас за вікном "хмариться-думаниться" з самого ранку, то вирішила трохи "пофілософствувати", тобто тимчасово перейти з гопака на вальс... як от чарівна директор однієї обласної універсальної наукової бібліотеки під час свого професійного свята   

Да, і ще одне - придивилася собі модну бібліотечну сумочку з останньої колекції ... далі йде оте модне слово... (клатчей - рос.) під назвою «Book of the Month» («Книга місяця»), американський модный бренд Kate Spade. Там дизайн аксесуарів нагадує справжні книги, і не тільки квадратною формою, але й оформленням «обкладинки».

Все добре, але ж коштує ця цяцька 350 у.о. - о! Може хтось (в рамках своєї фандрейзингової діяльності) підкаже, до кого звернутися по спонсорську допомогу???

А Савик Шустер все-таки не олень

Этот пост написан человеком, под псевдонимом “Подпоручик”. Сегодня почти все мобильные операторы рекламируют 3G Интернет. Загадочное словосочетание «три ж» на слуху у всех, даже дошкольники знают, что Шустер – олень, и у нас есть 3G Интернет. Но так ли это?В Украине представлено несколько стандартов беспроводной связи третьего поколения, которые в теории соответствует требованиям ITU:


- WiMAX ((Freshtel, Intellecom)
- CDMA 2000 EV-DO 1Х 800 МГц (Peoplenet, CDMAUA, «Интертелеком»)
- CDMA 2000 EV-DO 1Х 450 МГц (««МТС-Коннект»)
- UMTS/HSDPA (««Укртелеком»).
На практике, скорости доступные абонентам далеки от вышеуказанных. Например, для неподвижных абонентов скорость 2 Мбит/с достижима только на сети WiMAX ((Freshtel, Intellecom) при хорошем покрытии, но оно весьма ограничено. На данный момент покрыта только часть Киева и Харькова.
CDMA 2000 EV-DO 1Х (Peoplenet, CDMAUA, «Интертелеком») в теории должна обеспечивать скорости более 2 Мбит/с, но реально в хороших условиях у вас стабильно будет максимум 1 Мбит/с. А в большинстве случаев это скорость 100-500 Кбит/с. Та же картина, а возможно и хуже, и в сети «Укртелекома».Причин такого несоответствия несколько, но основная – плохое покрытие. Количество базовых станций на единицу территории далеко не оптимальное. Например, для стандарта UMTS/HSDPA для Киева необходимо более 600 базовых станций, для таких городов как Харьков, Львов, Днепропетровск более 400. На практике к средине 2010 года ««Укртелеком» построил около 100 базовых в каждом крупном городе. Что в 4-6 раз меньше необходимого. Похожая картина и у остальных операторов. Конечно, строительство продолжается, но очень медленными темпами.Второй причиной может быть узкий канал к БС. Третья причина – это сложности установки базовых станциях там, где того требуют расчеты. Сложности в основном бюрократические и социальные – жадные чиновники и очень бдительные жители.Вот и получается что из всего разнообразия, в Украине нет полноценного 3G, о котором так громко заявляют в рекламных роликах. А значит Славик Шустер все-таки не олень! На данный момент сложилась ситуация, что уже никому не выгодно получать лицензию 3G UMTS, кроме объединенного тандема ««Киевстар»--Beeline. Остальные уже инвестировали деньги в альтернативные технологии или не готовы строить полноценную национальную сеть в общем. Полная версия статьи (Юлія Т, дуже дякую за лінк! :)) - http://www.gipsh.com/2010/10/3g-in-ukraine/