Скандинавські бібліотеки 2.0

Сьогодні в руки мені випадково попалася шикарна книжка – Nordic Public Libraries 2.0 – гарна, груба, кольорова та, до того ж, надзвичайно цікава. Планую коротко викладати в цьому блозі найцікавіші моменти (переклад не дослівний, а вільний):

У світі зараз йде активна дискусія з приводу того, чи варто змінювати концепцію бібліотек (з книгосховища до центра громади/community center). Якою ж є відповідь дуже розвинутих та модернових у плані розвитку бібліотек скандинавів на це інтернаціональне професійне питання? Умови та оточення навколо бібліотек у скандинавських країнах є подібними до тих, що склалися зараз в більшості інших країн нашого пост-модерного глобалізованого суспільства. Але давні скандинавські традиції материільно процвітаючого та забезпеченого (в тому числі вільним доступом до інформації) у всіх відношеннях суспільства створюють передумови для експериментів та нових відповідей на це запитання. До тепер, скандинавські країни керувалися у своїй стратегії бібліотечного розвитку філософією демократичних цінностей, яка дає громадянам можливість розвиватися особисто, засвоювати та адаптувати під себе нові знання та брати активну участь в розвитку демократичного суспільства.

Так, у Фінляндії Мін-во освіти має програму розвитку бібліотек на 2006-2010 рр з чітким фокусом на розвиток веб-ресурсів (підозрюю, що більш-менш подібна програма є і у наших міністерств, але проблема всіх наших програм у тому, що вони переважно існують лише на папері, а реального фінансування є, м’яко кажучи, недостатньо).

У 2009 р. було опубліковано урядовий звіт у Швеції, який наголошує на більш централізованому управлінні публічних бібліотек задля досягнення більшої гармонізації у розвитку, включаючи цифрові ресурси. В Україні, як ви добре знаєте, переважать абсолютно протилежні тенденції, тобто де-централізація і розвиток цифрових ресурсів по схемі «кто в лес, кто – по дрова, хто на ІРБІСІ, хто на АЛЕФі, а хто самий модерновий- той на ЛІБЕРі J). Це, зрештою, вже не ново – коли весь світ так чи інакше об’єднується, ми наполегливо продовжуємо жити за принципом «моя хата з краю, я нічого не знаю», який періодично насаджується зверху (хоч далеко не всі рядові громадяни з цим погоджуються). Вибачте, щось потягнуло на критику… далі обіцяю більше позитиву – to be continued…