Нью-Йоркcька осінь очами киянки

Рік тому, приблизно о тій самій порі року мені пощастило провести цілих 5,5 днів у Нью-Йорку - в перший і, дуже сподіваюся, не останній раз.

Знаменитий Бродвей (театральна частина)

Про Нью-Йорк у мене були дуже чіткі уявлення з тих типових голівудських фільмів, де всі зранку бігають та вигулюють собак у Центральному парку, харчуються в ресторанах, одягаються переважно "від кутюр", ходять з Маками та іншими надкушеними яблуками у кишені, одягаються в Bloomingdales & Macy's, їздять на жовтих таксі, призначають романтичні зустрічі на Empire State Building та постійно п ють каву прямо на вулиці. Виявилося, що... так воно насправді й є :).

Єдине, в чому я не встигла переконатися - то чи справді на Брайтон-біч ніхто не говорить англійською. Ну, може вже наступним разом...

У чому я таки встигла переконатися - так це у тому, що напевно з 80% всіх емігрантів з колишнього Союзу живуть саме у Нью-Йорку. За 2,5 вільних днів і 2 вільних вечора я встигла побувати в гостях у чотирьох сім ях наших родичів (двох українських та двох російських) та побачитися з найдорожчою подругою дитинства, яка жила на сусідній вулиці.

Ціни на рибу в чайна-тауні виявилися привабливими

Ну і, звичайно, я просто не могла не зайти до найбільшої публічної бібліотеки, яка до речі входить до офіційного списку найцікавіших місць для відвідування туристами та чайна-тауну (в Києві такого точно не побачиш), золото-фінансового центру міста та музею Метрополітен.  

Розповісти про все не зможу за браком часу та місця, але Нью-Йоркська публічна бібліотека мені таки ду-уже сподобалась!

Уол-стріт або десь там

Не стільки ззовні та своїм інтер`єром (національна парламентська у Києві виглядає не гірше), скільки своєю атмосферою та відношенням до читачів-користувачів (бо не всі там власне тільки читають). Ну, це не враховуючи "шмону" всіх торб та рюкзаків відвідувачів, але це характерно для країни в цілому, тому я на такі дрібниці наприкінці п ятого дня вже навіть не зважала.

Коли ми з чоловіком приєдналися до оглядової екскурсії бібліотекою, перше, що ми почули, було "... наша бібліотека є відкритою для будь-якої людини, незалежно від її громадянства, національності...." і далі йшов стандартний політ-коректний набір. Але якщо відкинути сарказм - можна собі тільки уявити, що б сказала бабулька-бібліотекарка якоїсь бібліотеки на Троєщині в Києві якомусь китайцю-нелегалу, який би спробував записатися до бібліотеки? :))

Також, все, що робили у бібліотеці рядові бібліотекарі - починаючи від охоронця і закінчуючи зав залом Wi Fi, вони робили через призму "це є Ваша бібліотека, і ми тут працюємо саме для Вас!"

Скажете, знову сильно "по-американські"? Можливо, але як на мене, то це набагато краще за нашу ще й досі типову для багатьох бібліотек "призму": не брудніть наші килимки своїми брудними чоботами та не чіпайте наші старі книжки своїми нечистими пальцями :).

На щастя, це вже поступово змінюється, але з огляду на кількість бібліотек в країні, процес "зміни призм" триватиме ще довго. Бажаю, щоб у вашій бібліотеці він відбувся швидко й легко!