Дитяче читання та Інтернет: від слоника Дзвоника до слонопотама

Вже п'ятий рік поспіль місто Лева збирає дітей, їх батьків, видавців, авторів, бібліотекарів, митців, вчителів, викладачів, дослідників та всіх небайдужих до книги людей на Міжнародний фестиваль дитячого читання.

З першого погляду на назву цієї 3-денної імпрези я не одразу зрозуміла, що це таке. Тому вирішила виділити трохи часу для другого погляду і... знайшла програму Фестивалю на 37 сторінках, яка просто мене шокувала :). Щоб довго не описувати, чого і чому, просто даю лінк.  І коротеньке відео :).




Ну, і мабуть ви вже здогадалися, що цього року й мені з декількома колегами з програми "Бібліоміст" пощастило відвідати цю непересічну подію, а зокрема таку її частину, як ІV Міжнародну науково-практичну конференцію "Дитяче читання та Інтернет" (дякуємо нашим друзям із Львівської обласної бібліотеки для дітей та Форуму видавців за запрошення та пропозицію співпраці :)).

Щойно завершився перший день конференції, а вражень вже на цілий добрий довгий допис :). Проте, зважаючи на пізню годину, роблю традиційний короткий огляд.

Було надзвичайно цікаво дізнатися від Емілії Огар з Української академії друкарства, що у травні 2011 р. у Лондоні відбудеться Перший всесвітній конгрес електронного читання, який виглядатиме як такий собі самміт видавців традиційних та електронних книг. От би на ньому побувати, хоч віртуально :)

Також вже внесла собі у щоденник знайти та приєднатися до сторінки на Фейсбуці під назвою "Українська дитяча література" та якщо не зареєструватися, то по крайній мірі стати періодичним читачем веб-портала "Читальня Слоника Дзвоника", який під своїм справжнім іменем Володимир Читай справив на мене дуже позитивне враження.

До речі, слоник Дзвоник зараз в активному пошуку інформаціних партнерств, у тому числі з дитячими та юнацькими бібліотеками,
молодими авторами, критиками дітячої літератури, бібліотечними клубами та, я думаю, блогерами. Заходьте, міркуйте, приєднуйтеся... а я напевно заведу туди з часом свого сина - нехай трохи побавиться у правильні розвиваючі ігри без стрілялок та інших "принад" сучасних комп'ютерних ігор для дітей.

І не менш сподобався мені влучний вислів Марії Порядіної з Російської книжкової палати, яка назвала електронну книгу слонопотамом. Дійсно - вже ніби і бачили її, і мацали, і читали, і трохи бавилися з нею (це я тут більше про себе :)), але все одно вона й досі лишається для більшості з нас таким собі дивним й незрозумілим слонопотамом :).