Здесь брошены орлы ради бройлерных куриц... "Наутилус"

"Что европейцу хорошо, то для русского – смерть. И наоборот. Так откуда в России засилье западных систем управления? Неужели мы не можем придумать свою методику ведения бизнеса?"

Анна Сущевская, Никита Бутомо

В одній онлайн бізнес-спільноті є така рубрика "Пятничный менеджер". Її автори дослідили вищезазначену проблему і дають деякі рецепти її вирішення. І деякі з них, як мені видається, підходять як для вітчизняної моделі ведення бізнесу, так і для управління організаціями взагалі.


При цьому, я особисто не маю нічого проти західних систем управління, т.я. я власне на них вчилася і (вже так склалося) до цього часу лише в таких системах і працювала. Але ж не всі наші співвітчизники, особливо старшого віку, встигли отримати таку "західну" освіту та не всі працюють в іноземних організаціях, тому вважаю цю дискусію актуальною.

"... Мы гораздо сложнее, по крайней мере, уж точно, мы – особые. Мы не американцы, не немцы и не французы. Тарковский писал, что на нас похожи итальянцы, но не своими бесконечными ссорами и изменами, а радостью, с которой они живут. Мы не вписываемся в удручающе скучные бизнес-процессы, и нас не устраивает оплата нашего вклада в деятельность фирмы, выраженная только в разукрашенных фантиках, выдаваемых регулярно через окошечко кассы. Мы чувствуем потребность в чем-то еще, мы чувствуем потребность жить на работе...

Креативность
Тут мы долго распространяться не будем, про нашу креативность все уже сказал Задорнов. Необходимо отметить только странную особенность нашей креативности: мы хотим все переделать, сделать креативно то, что уже сделано и прекрасно работает. Более того, мы и стандартную, простую задачу стремимся решить творчески.

Итак, что с этим делать? Как мы поступаем с креативными людьми на работе? Правильно, мы их выгоняем. Максимум – готовы их недолго терпеть. Такая точка зрения на креативность заслана к нам с Запада, а у них она – от римлян, которые страсть как не любили креативность. Даже богов всех стащили у греков, систему гаданий – у этрусков, а систему управления – у соседних с Римом народов.

Но организация, изгоняющая креативность все время течет вниз. Что же нам делать? Совершенно понятно, что нас не надо подгонять, как японцев: «пять предложений в год» - норма. Предложения сыплются из нас, простите за избитое сравнение, как из рога изобилия. Но надо же их поощрять!

Далее. Наблюдая взглядом нашего человека различные схемы бизнеса, мы находим все это удивительно скучным и однообразным, а также попирающим в человеке нечто, что мы всегда ценили выше – чувство собственного достоинства. Бизнес его просто не приемлет, его не приемлют деньги, они требуют тотального подчинения. Но нам без чувства собственного достоинства эта власть не нужна, мы еще слишком мало живем в монетарной системе, чтобы привыкнуть к тому, что деньги определяют в мире абсолютно все.

Кроме того, нам скучно просто зарабатывать на работе деньги. А когда людям на работе скучно, их на работе надо чем-то занять. Т.е., необходимо создать внутри компании еще одну структуру, которая занималась бы не деньгами, а людьми. Возможно, надо построить структуру, основанную на миграции внутри компании некой ценности, которая для работников внутри системы более значима, чем сиюминутная прибыль.

Такой ценностью, живущей в организации, кстати, может быть простое общение. Тренинги и семинары – это и общение, а не только обучение. Корпоративные игры – это общение. Общение – это ценность, это нечто, чем можно делиться друг с другом. А наш креатив позволит извлечь из общения много полезных идей.

Но общение нужно «поставить». Организовать: внутренний интранет, беседы, посиделки, встречи; необходимо найти рабочее время, помещения и средства. На этих встречах можно говорить о чем угодно, важно, чтобы это было неформально. Людям есть, что сказать друг другу, они нуждаются в этом – а, значит, будут приходить в организацию не только ради денег.

В блог идут одни старики

Цю тему вже починали обговорювати тут , і мені захотілося долучитися, хоч з огляду на середню тривалість життя в Україні, "топовою" вона стане ще нескоро.

Итак, золотой возраст блогинга - какой он? Мне кажется, где-то с 26 до 45, т.е. период зрелости, наибольшей потребности в профессиональном общении и т.д. и т.п. А как быть с теми, которым уже давно далеко за...?  Как трактуем мы и другие страны наполненность и если хотите - смысл жизни старшего поколения? Кого чаще встречаешь из 70-80-летних? Тех кому интересно и хочется жить дальше, или тех, кто не знает зачем ему дан еще один день жизни?

Эта не очень популярная, но актуальная для любой страны тема заставляет задуматься многих. Вот недавно был создан новый Портал для взрослых - zolotoivozrast.ru. Его создатели обозначили его как блог в подарок родителям, бабушкам и дедушкам, а девиз - Подарите общение!

И это еще не все. Сейчас там проходит акция “Чистые окна” - мытье окон в квартирах, где проживают одинокие ветераны. На сегодняшний день у 14 ветеранов стало немного светлее в доме и, я надеюсь, на душе от того, что они почувствовали заботу о себе, почувствовали, что есть люди, которые стремятся им реально помочь. Радостно видеть, как совсем “юный” интернет-проект на деле показывает, как сеть может выйти в жизнь и делать что-то хорошее для тех, кто нуждается в помощи.

Так что, если у вас есть близкие старшего поколения, которым интересно пообщаться со своими ровесниками, поделиться опытом, и просто познакомиться с интересным и новым, то пригласите их в Золотой возраст. Это может быть началом удивительного этапа в их жизни. Конечно, нужно будет потрудиться, чтобы научить их самым элементарным вещам, начиная с того, где и как включить компьютер… Но ведь одолели же они мобильный телефон, даже смс-ки умеют отправлять, и с компьютером и интернетом тоже справятся.

А вот что думают по этому поводу и сами представители "золотого возраста":

Пользователь Ольга сказал:
августа 28, 2010 at 19:21
Я та самая “бабушка в бантиках”, которой не чуждо путешествие в инете. Мы активно гуляем по миру, узнаем новости, новые рецепы, сайты о здоровом образе жизни, правда в чатах сидим редко, потому, что не потеряли привычку общаться вживую. Какое богатство беседа с друзьями, когда видишь мгновенную реакцию на свои слова.

I-pad від Apple: створено в 1988 р.

Вибачайте, якщо досі видно нечітко. Якщо клацнути на зображенні - воно стане ще читабельнішим.

Це - сторінка популярного в 1988 р. видання "Наука и Жизнь", я статті йодеться про те, що американська компанія Єппл вже тоді провела конкурс серед студентів на тему "як має виглядати комп'ютер у 2000 р." 

Чесно кажучи, я чекала на все, що завгодно, але не на точний на 90% опис сучасного I-Pad :). Цікаво, чи хтось із тих студентів з Ілінойса - переможців конкурсу отримав бодай якійсь там 1% від теперішніх прибутків Apple від продажів I-pad? Напевно, риторичне питання...

"В статье имеются абсолютно явные предпосылки к сенсорному экрану, GPS, Wi-Fi, Bluetooth и новомодной системе поиска вашего гаджета, предложенную пользователям в бесплатное использование с выходом прошивки iOS 4.2.1 для iPhone. Вот только стилусы уже ушли со сцены, уступая место управлению пальцами."

А вони таки в сіточку

Як не закидували мене помідорами після моєї пропозиції Пану Бібліотекарю щодо запозичення жіночих рукавиць в сіточку для роботи зі старими книгами, я не здалася. Тому що ми, Не Бібліотекарі, дуже вперті та (іноді аж занадто, відверто кажучи :)) цілеспрямовані. А фортуна таких любить.

Так і сталося цього разу. Тільки я вже майже визнала, що була неправа у своєму припущенні щодо бібліотечних рукавиць, як мене занесло на південь України, де я мала нагоду не тільки роздивитися та (зовсім трохи) помацати старовинні та рідкісні рукописні й друковані книги 18 ст., але й приміряти оту саму рукавицю. Звичайно ж, вона виявилася жіночою в дрібнесеньку сіточку і чудово справлялася з функцією захисту книг від людини (а не навпаки).

Хоча цілком можу припустити, що іноді, особливо в підвальному книгосховищі, де зберігається багато ще старішої та не дуже цінної "макулатури" (зауважте - це не мій вислів, а бібліотекарів), в пригоді більше стали би рукавиці для дачі. Може, іноді ще й разом із респіратором...    

Бібліотека - кадры решают всё

Коли я відвідую якусь класну (а ми тільки з такими працюємо :)) бібліотеку і якась добра душа проводить мене крізь різні відділи, то, як правило, від певних відділів я очікую багато, а від певних - не дуже.

Мабуть, бібліотекарі абонементу зараз будуть кидатися помідорами, але саме від цього відділу багато я ніколи не очікувала, т.я. всі ми добре знаємо ситуацію з книжковими фондами і новими надходженнями, та й переваги комп'ютеризовано-інтернетизованих центрів над старим, а для молоді навіть архаїчним відділом абонементу.

Вчора, після відвідання однієї обласної бібліотеки для дітей, моя думка дещо змінилася.

По-перше, я дізналася про такі креативні проекти сучасних українських видавництв, як серії "Життя відомих дітей", "Читання під партою", "Читання для реготання" та "Українська майстерня фантастики". Тобто, є чим зацікавити дітей, яких навряд чи заманиш до абонементу лише класикою. 

По-друге, таки "кадры решают всё". Тобто, якщо бібліотекар захоче організувати роботу, правила і простір так, щоб це приваблювало юних і не тільки читачів - він це зробить. Незалежно від більшого чи меншого фінансування, астрологічних прогнозів і настрою керівництва.

Що робити, якщо книга вам дуже не сподобалася

Буває таке, знаєте. Особливо коли тобі в руки попадається щось із сучасної низькопробної літератури, але з гарною яскравою твердою обкладинкою.

Добрі люди підказали, що треба робити. І не думайте нічого поганого - ані палити, ані здавати на макулятуру книгу не треба. Просто... зробіть із неї гарну ексклюзивну сумочку. Щоправда, деякі креативщики радять зробити таку сумочку зі своєї улюбленої книги :) - без коментарів...

Яндекс у Львові: "Нам очень важна свежесть"

Щось давно не писала про Львів.

Виправляюся, тим більше, що є чудовий привід - Яндекс приїхав до Львова, і Антон Волнухін зробив презентацію щодо яндекс пошуку по блогах. Як на мене, вона була цікавішою і набагато глибшою, ніж узагальнююча презентація щодо статистики блогосфери, яку він робив на Microsoft Blogtober Fest осінню. Напевно, він просто не дуже любить Майкрософт :)

Як каже джерело, 9 грудня у Львові проходила зустріч, яку організувала компанія Яндекс.Україна. Зустріч була приурочена  таким темам:

• Як працюють Яндекс.Новини.
• Як збільшити аудиторію свого інтернет-блоґу, сайту за допомогою віджетів для головної сторінки Яндекса.
• Як влаштований пошук по блоґах, також наводилися свіжі дані про українські блоґи.

Тут можна прослухати доповідь про Яндекс пошук у блогах. Рекомендую.

Також знайшла на подкастері свого колишнього колегу по цеху, за основним місцем роботи - професора кафедри радіомовлення і телебачення Львівського національного університету ім. І. Франка Бориса Потятиника, який відкривав своєю доповіддю секцію інтернет-журналістики на Lviv iCamp 2010. Пошкодувала, що мене там не було, але доповідь із назвою, яку важко вимовити можна послухати і зараз. Борис розповів про сучасний (досить невизначений) стан інтернет-журналістики, свій підхід до визначення її меж (досить розмитих, десь "між Сциллою традицій та Харибдою новацій), і поставив більше питань, ніж дав відповідей. Справжній професор - журналіст :)

Ну, і останнє за тиждень про Львів: виходячи з того, що в обласній бібліотеці для дітей за підтримки посольства США буде проходити дводенний тренінг з громадського подкастингу, чекайте незабаром нові креативні бібліотечні подкасти від бібліотечних діджеїв на Молодому радіо і не тільки. Не перемикайте!

Майкрософт виводить стародруки онлайн

Звичайно, за допомогою гарної сучасної бібліотеки Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Тільки ми поговорили про бібліотечні рукавиці , інкунабули та палеотипи вчора, як сьогодні Майкрософт поділився на Фейсбуці гарною новиною -

Центр інновацій Microsoft Київського національного університету ім. Т. Шевченка створив сайт із використанням технології Microsoft Silverlight для перегляду цифрового архіву старовинних книг університетської бібліотеки. Створення цифорових копій дозволяє не тільки зберегти рідікісні видання, а й значно спростити доступ до них фахівцям та широкому колу читачів.

Сподіваюся, що це "широке коло читачів" зможе переглядати стародруки онлайн без спеціального дозволу на відвідання "Бібліотечного КабМіну".

Багато бібліотек у різних країнах налічують у своїх фондах велику кількість старовинних книжок, які навіть докладно не вивчені, не дивлячись на те, що вони представляють великий інтерес для спеціалістів. Головною проблемою тут є обмеження доступу до цих книжок через спеціальні, але необхідні умови їхнього зберігання (безпека, кондиціонування повітря, вологість, температурний режим тощо).

Також, безпосередній контакт з книгою може призвести до її пошкодження.
Тому було поставлено задачу розробити на сучасній технологічній базі програмне забезпечення що надає доступ широкому колу читачів. Після аналізу існуючих технологій в якості інструментального засоба було обрано Microsoft Silverlight. Це дозволило не тільки забезпечити високий рівень зручності для читачів, а виконати роботи у стислий термін – за один місяц.

Роботи виконувались силами центру інновацій Майкрософт Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Розроблено програмне забезпечення може використовуватись не тільки в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а і в іншіх університетах та бібліотеках світу.

Особисто мені в цьому сайті дуже подобається віртуальне гортання сторінок книг, ну і самі стародруки, звичайно. Як класична ретроградка, я дуже ціную гарні старі видання :)

Ще трішечки історії для любителів дат, лінків та відбитків пальців:
З метою збереження європейського культурного надбання для наступних поколінь шляхом створення цифрового репозитарію старовинних друкованих видань, які мають унікальну історичну та культурну цінність в рамках проекту ПРООН УКР/99/005 в 2004 році було розпочато роботу створення цифрових копій старовинних друкованих видань (стародруків) та збереження їх на спеціальному комп’ютерному сервері — цифровому електронному репозитарії.

Проект продовжувався до 2007 року і за цей час було розроблено та впроваджено технологію непошкоджуючого сканування, проведенно навчання, розроблений сайт для доступу до цих видань, але технології які існували на той час не дозволяли читачам отримати доступ у зручному вигляді.

Починаючи з 2007 робота продовжується силами співробітників університету та бібліотеки. Приймаючи до уваги всебічну велику цінність таких документів, для створення цифрових копій старовинних документів було засновано підрозділ сканування старовинних документів.