Вже давно думала про те, як саме і коли розпочати чи то тему, чи то постійну рубрику, присвячену життю, навчанню і роботі з людьми з особливими потребами у Швейцарії.
Нажаль, останнім часом не маю змоги писати надто часто і багато.
Тому... якось так для початку: ділюся змістовним відео репортажем, який люб'язно надала на правах гостьового допису авторка дружнього You Tube каналу Iya Liberty. Iya щойно побувала на чудовому заході для людей з обмеженими можливостями зору в Женеві, де супроводжувала не менш чудову незрячу жінку Вікторію. Захід був організований аналогом українського УТОСу (укр товариства сліпих та слабозорих) у Швейцарії.
Але спочатку трохи про саму Вікторію, біженку з України, яка вже четвертий рік живе у Женеві:
Своего часу я працювала із сліпими та слабозорими людьми в Україні в рамках проекту Sence Online (Шосте чуття), який IREX Ukraine проводив на базі своїх регіональних центрів вільного доступу до Інтернет.
Тренери проекту тоді навчили багатьох інвалідів зору працювати за комп'ютером та, завдяки цьому, краще інтегруватися до суспільства та національного ринку праці. Тож, якщо хтось із цих людей зараз перебуває у такій інклюзивній та інноваційній Швейцарії, гадаю, у нього є чудові перспективи для інтеграції.
Чудова надихаюча історія Вікторії, чи не так?
Отже, рубрику Особливі люди розпочато.
А далі буде про те, як наші люди з особливими потребами та обмеженими можливостями здоров'я успішно інтегруються до місцевого ринку праці. Приклад фундації Stiftung SSB Tafers-Schmitten.
Есть в Швейцарии ещё и замечательный сервис для особенных и обычных пожилых людей (сеньйоров, как говорят в Европе) - TIXI.
Формально это «такси». И звучит похоже. Но по сути — это система, которая подхватывает тех, кому уже трудно ходить, медленно соображать или кто просто сильно постарел.
Это некоммерческая служба, где за рулем — волонтеры, а не профессиональные водители. Где две трети бюджета — пожертвования. И где поездка — не просто путь из точки «А» в точку «Б», а способ не выпасть из жизни — даже в стране с идеально работающим общественным транспортом.
С помощью TIXI 🚕 можно доехать до врача, поехать в гости, попасть в театр. А иногда — просто продолжать работать.
Система существует с 1983 года. Родилась в Цюрихе и постепенно распространилась по стране — прежде всего в немецкоязычной Швейцарии: Цуг, Санкт-Галлен, Ааргау и другие регионы. Просто потому что оказалась нужна 🔥.
Сегодня только в Цюрихе — сотни водителей-волонтеров: студенты, пенсионеры, люди с обычной работой и странным желанием делать что-то осмысленное.
Чтобы пользоваться сервисом, нужно стать членом организации — это около 100 франков в год — и научиться планировать поездки заранее. А дальше — не бояться в них отправляться: водители обучены помогать своим особым пассажирам 🏥🛟.
И если уж искать признак развитого общества, то, возможно, он не в том, как быстро ходят поезда, а в том, есть ли у тебя шанс доехать, когда ты уже не можешь дойти.
TIXI — это не привилегия здоровых, а признание базового права на мобильность.
